Реальність проти фікції

Півтора тижня роботи кінофестивалю, на думку багатьох критиків, закінчились на неочікуваній ноті — з більшістю переможців делегація іноземної преси категорично не згодна, а суддівське рішення вважає безпідставним. Голова цьогорічного журі італійський класик Бернардо Бертолуччі перед стартом фестивалю казав, що від фільмів конкурсантів чекає справжнього здивування, натомість своїм рішенням кіномитець сам добряче здивував фестивальну публіку.

Утім перша нагорода від міжнародної асоціації кінокритиків не здивувала — свій трофей вони віддали улюбленцю високочолих критиків, молодому канадцю Ксав’є Долану за моторошний трилер–адаптацію театральної п’єси «Том на фермі». Вже в суботу церемонія закриття розпочалася з призів від секції «Горизонти». Присутні тут задоволено аплодували, отже, з нагородою погоджувалися. Кращим фільмом у «Горизонтах» стала драма «Хлопчики зі Сходу» — історія юних парубків iз Польщі, Росії та Румунії, що займаються проституцією біля паризького вокзалу. Справжнім проривом і кращим режисером у цій секції одноголосно назвали Уберто Пазоліні за трагікомедію «Натюрморт».

Спецприз журі в основному конкурсі забрала неординарно розказана історія про домашнє насилля від німецького кінематографіста Філіппа Грьонинга «Дружина полісмена». Фільм зроблений у вигляді 57 коротких новел. Лише один трофей дістався англійській драмі «Філомена» — за сценарій. Прогнозований Кубок Вольпі для Філомени—Джуді Денч у результаті відійшов 82–річній акторці Єлен Котті, за роль у фільмі «Вулиці Палермо», де та зіграла мовчазну емігрантку з Албанії. Призом імені Марчелло Мастроянні найкращому молодому актору нагородили Тая Шерідана. 16–річний актор виконав роль проблемного підлітка, над яким бере опіку колишній в’язень (Ніколас Кейдж) у драмі «Джо».

Одразу дві нагороди — найкраща чоловіча роль (Теміс Пану) та найкраща режисура (Александрос Авранас) — отримала грецька драма «Пані жорстокість», і тут–таки публіка невдоволено освистала переможців. Показану ще в перші конкурсні дні «Пані жорстокість» критики назвали найгіршим фільмом основного конкурсу, звинувативши у вторинності, затягнутості побутових сцен i спекуляції на темі насильства. Історія розгортається у великій грецькій сім’ї, де на свій 11–й день народження абсолютно задоволена життям дівчинка покінчує життя самогубством. Згодом виявиться, що дідусь сімейства не перший рік ґвалтує дочок i внучок і навіть продає своїх дітей іншим. У цілому мораль історії звучить приблизно як «насилля породжує насилля», однак критиків, що покладали великі надії на нову хвилю грецького кіно, це не задовольнило.

Сюрпризи надалі не закінчилися: найкращим фільмом назвали монотонну історію бездомної сім’ї під назвою «Бродячі пси» малайзійського режисера Цая Мінляна. Критики порівняли фільм зі справж­ньою відеоінсталяцією — деякі сцени тривають по 10 хвилин, і глядачеві, що звик до сучасного темпу життя, потрібно неабияке терпіння, аби зрозуміти фільм. Сам режисер ще під час презентації стрічки зізнався, що «Бродячі пси» стали останньою картиною в його фільмографії — мовляв, втомився від кінематографа, що тисне на авторське кіно і розвивається у бік розважального сегмента. Можливо, відзнакою журі віддало останні почесті кар’єрі режисера, що свого часу здобував нагороди на таких фестивалях, як Каннський, Берлінале і, власне, Венеція.

Наступною реакцією після затамованого подиху на оголошенні володаря «Золотого лева» стали невдоволені вигуки — головний трофей фестивалю віддали італійській документальній стрічці Джанфранко Россі про мешканців околицi Риму, якi живуть поблизу кільцевої дороги під назвою Sacro Gra («Священна Римська Кільцева»). Всього у конкурсі цього року було два документальні фільми, та мало хто вважав хоча б один iз них претендентом на «Золотого лева». Італійська преса щиро радіє, тодi як зарубiжна рішення голови журі Бертолуччі відверто засуджує — мовляв, кінематографісту вже час на відпочинок. І навіть тут Венеція деякою мірою обставила Канн. На французькому кінофорумі перемога «Життя Адель» Абделатифа Кешиша була очевидною, а венеційське журі змусило глядачів нервово потирати руки. Чекаємо наступного форуму і нових сюрпризів від непередбачуваних італійців.