— Пані Ірино, отже підсумуємо: Верховна Рада прийняла правки до Кримінально–виконавчого кодексу, Митного тарифу, закон про посилення гарантій незалежності суддів та виконання судових рішень. Цим, здається, «день Європи» у ВР обмежився...
— Ви не врахували призначення виборів у проблемних округах. Ми вважаємо перемогою те, що вони врешті–решт призначені. Хоч ми наполягали на тому, аби вони відбулись до Вільнюського саміту. Партія регіонів хотіла , щоб вибори проходили майже під «бій курантів», чи то 22 , чи то 29 грудня. Що, звісно, скоротило б кількість європейських спостерігачів на цих виборах. Тому 15 грудня — компромісний варіант. Парламентська більшість наполягала на проведенні виборів у семи округах, нам — оскільки ми не визнаємо антиконституційне позбавлення мандатів наших колег Балоги і Домбровського — вдалося відстояти п’ять. Що стосується прийнятих змін до Кримінально–виконавчого кодексу, то ці зміни якраз не входили у перелік євроінтеграційних вимог, бо стосуються лише незначного покращення умов для ув’язнених.
Для «УДАРу» важливим є те, що наші пропозиції, зокрема по митному тарифу, були враховані. Нам вдалося вилучити норми, які б призвели до здорожчення низки товарів. Також з проекту закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень» зникли норми, які дозволяли не виплачувати заборгованості держави за рішеннями судів, винесених на користь українських громадян. Тобто ми наполягаємо на тому, щоб закони не лише за назвою, а й за змістом були євроінтеграційними. n Що лишилося прийняти?
— У пакеті євроінтеграційних законів одним із ключових лишається закон «Про прокуратуру». Проект закону, який готує адміністрація Президента, ще не надійшов до Верховної Ради. Є опозиційний, який враховує зауваження Венеціанської комісії. Також неприйнятою лишається реформа виборчого законодавства. В ідеалі Україна має прийняти Виборчий кодекс, аби під кожні вибори не переписувати правила. Але я не вірю в те, що до Вільнюського саміту з цього питання вдасться знайти компроміс. Тому йдеться про вдосконалення нинішнього закону. Європейська сторона наполягає на врахуванні рекомендацій Венеціанської комісії, оскільки існуючий закон створює чималий простір для фальсифікацій (особливо на мажоритарних округах). Дуже багато питань до принципів формування виборчих комісій, куди на цих виборах входили представники від «фейкових» партій — саме на рівні комісій і створювалися передумови для фальсифікацій. Взагалі–то «УДАР» вважає, що для України ідеальною виборчою системою є пропорційна, побудована на відкритих списках. Цікаво, що багато партій містять у програмних положеннях пункт про відкриті списки , але, незважаючи на це, проголосували за повернення до змішаної системи виборів. Також на порядку денному залишаються закони про роздержавлення ЗМІ і суспільне мовлення, вони прийняті лише в першому читанні.
— Щодо Юлії Тимошенко. Європа пропонує законодавчий шлях її звільнення? Є якісь ідеї, окрім декриміналізації її статті?
— Опозиція неодноразово подавала зміни до Кримінально–процесуального кодексу в частині декриміналізації частини його так званих економічних статей, але ми бачимо, що у партії влади нема бажання зберегти обличчя...
— Але у змінах до Кримінально–виконавчого кодексу йдеться про інакший порядок надання ув’язненим медичної допомоги, що відсилає нас до популярної нині теми — буцімто виходу Тимошенко з в’язниці у зв’язку з виїздом за кордон на лікування...
— Ні, якщо ви говорите про зміни, проголосовані 5 вересня, то йдеться про лібералізацію умов утримання в’язнів і дозволу їм користуватися мобільним телефоном. Щодо вимог Євросоюзу, то вони зводяться до декриміналізації статей ККУ, за якими сьогодні відбуваються політичні розправи. Ось таке голосування і повинно відбутися.
А змінами до Кримінально–виконавчого кодексу нічого спеціально для Тимошенко не створено. Там лише розширені права засуджених.
— Законопроект щодо гарантій незалежності суддів піде на експертизу до Конституційного Суду. Це не пригальмує євроінтеграційні процеси в Україні?
— Це залежатиме від Конституційного Суду — як скоро вони розглянуть подання. Але думаю, що до Вільнюського саміту цей закон у цілому прийнято не буде. У кращому разі він пройде перше читання. Але надзвичайно важливо, аби наші суди працювали не як філія Банкової. І чи не в першу чергу це стосується самого КС.
— То це погано, якщо на час проведення саміту такого закону не буде в пакеті прийнятих?
— Ви знаєте, зараз — у першу чергу завдяки певним крокам Росії — Європейський Союз надзвичайно налаштований на підписання Угоди про асоціацію з Україною. Це відбувається не так через активізацію європрагнень Києва, як через демонстративний тиск Москви. Євросоюз чи не вперше достатньо жорстко заявив про неприпустимість подібної політики тиску. І наголошує, що Угоду буде підписано, якщо Київ продемонструє прогрес у виконанні так званого «списку Фюле». Тобто шанс на підписання є, якщо Брюсель побачить конкретні підтвердження наших намірів. Хай навіть не стовідсотково готовий результат, але чіткий сигнал. Перше читання законопроекту є таким сигналом.
— Щодо політичної складової голосування за євроінтеграційні закони. Як Януковичу вдалося умовити «регіоналів» голосувати «за»?
— Це питання до Януковича. Згадайте його виступ у парламенті у день відкриття сесії. Так, рідна ПР ритуально встала привітати Президента і проводжала його стоячи. Але вперше за історію його виступів у Раді фракція ПР йому жодного разу не аплодувала під час самого спічу. Хоча раніше вони собі здирали долоні до мозолів після кожної фрази Януковича. А говорив Президент саме про незворотність євроінтеграції. Як на мене, це свідчить про глибоку кризу всередині ПР.
Думаю, Президент прийшов до ВР, аби в першу чергу публічно заявити своїй фракції позицію щодо незворотності євроінтеграції. Щоб почули всі: і внутрішня фронда, і п’ята колона. Але в той же час він шукав підтримку і в опозиційних фракцій, бо без їхніх голосів голосування не відбулося б. Хоча в цьому випадку, зрозуміло, своїми голосуваннями опозиція підтримувала не так Президента, як власні програми і все українське суспільство, яке тільки виграє від писання Угоди про асоціацію.
— Як міг вплинути Янукович на ПР, у принципі, зрозуміло, але чому комуністи дали євроінтеграції свої голоси?
— Насправді комуністи голосували, бо ж як їм пояснити своїм виборцям, чому вони не підтримують незалежність судів, проведення виборів чи зменшення митних тарифів? Євроінтеграційні закони працюють на українське суспільство. Хочеться думати, що в цьому випадку комуністи почули наші аргументи.
— Чому під час таких важливих голосувань, як ті, про які йдеться в нашій розмові, частина опозиціонерів знов була відсутня?
— «УДАР» голосував у повному складі тих, хто був у той час у сесійні залі на чолі з лідером Віталієм Кличком. Що стосується того, що хтось із депутатів був відсутній, — то хтось міг хворіти, хтось — бути у відрядженнях, які також є частиною роботи політика. Тобто йдеться про поважні причини.
— Уже відома якась реакція євродепутатів на прийняті закони?
— Я була минулого тижня в Берліні, на дуже цікавій конференції, присвяченій євроінтеграції України. Зауважте, що зараз Німеччина готується до виборів у Бундестаг, на порядку денному зовнішньої політики найгарячіше питання — Сирія, одначе німецькі експерти, дипломати, депутати все ж знайшли можливість приділити увагу і українським проблемам. Їхня зацікавленість у підписанні Угоди зростає, і це попри те, що Німеччина залишається головним євроскептиком по відношенню до України. Але мені здається, що ця позиція помалу змінюється. І знову таки: не так тому, що ми виконуємо «домашні завдання», а тому, що третя сторона — Москва — своїми торговельними, економічними війнами намагається тиснути на нас. Своїми діями Кремль досягає протилежного: вже й українські олігархи твердо говорять про європейський вектор, а Європа акцентує на неприпустимості подібних економічних взаємин, а також на ризиках, які створює Росія для всієї європейської спільноти.
— Виходячи з цього, саміт у Вільнюсі можна прогнозувати успішним?
— Усе залежатиме від вирішення питання вибіркового правосуддя. Євросоюз надто цінує свої принципи і засади демократії, аби заплющити на це очі. Це сьогодні — ключова проблема у діалозі між Україною та ЄС. І йдеться не лише про звільнення Тимошенко. Хоч це обов’язкова передумова. Європейці знають, з якою величезною недовірою ставляться громадяни України до суддів. Знають, що суди приймають рішення, керуючись телефонним правом, а не нормами закону. Тому у вирішенні проблеми вибіркового правосуддя має бути продемонстровано прогрес.
«Держава не повинна зазирати громадянам у штани»
— Чи не найрезонанснішим є так званий «антидискримінаційний закон», одна–єдина норма якого — котра говорить про рівність секс–меншин — зчинила неабияку бучу. Бажаючі бачити у ньому трагедію трактують таку норму як пропаганду гомосексуалізму. У зв’язку з чим питання: законопроект пройде крізь парламент чи шанси на це мінімальні?
— Громадянам варто знати, що від прийняття цього закону залежить лібералізація візового режиму з країнами ЄС. І тому політики, які мають дипломатичні паспорти і давно пересуваються без віз, все ж мають подбати про те, щоб і українські громадяни отримали спрощення візового режиму. Думаю, так званий антидискримінаційний закон слід виносити на голосування, попередньо ще раз провівши серйозну дискусію в самих фракціях. Це голосування дійсно засвідчить позицію різних політичних сил, покаже ханжество і фарисейство декого. Бо показово на телекамери хрестити лоба — це одне, а жити за заповідями — зовсім інше... Хтось вважає, що у нас є проблеми з сімейними цінностями? Так, я теж так вважаю. Але в такому випадку владі треба підтримувати сім’ї, популяризувати сімейні цінності, підтримувати молоді родини, народження дітей, а не зазирати людям у штани.
— Дехто сприймає просування такого закону як заохочення до нетрадиційних стосунків...
— Я чомусь думаю, що нашому суспільству сьогодні більше шкодить навала несмаку й агресії, пропаганда пошлятини у всіх її проявах. Не думаю, що тема гомосексуалізму є питанням номер один для Украни. Та й зовсім не про це йдеться у законі, там немає ніяких страшилок про одностатеві шлюби, а мовиться лише про неприпустимість дискримінації при працевлаштуванні. Роботодавцю має бути байдуже до того, якої національності є його працівник, у яку церкву він ходить і яку орієнтацію має... А якщо когось турбує занепад сімейних цінностей і загроза інституту сім’ї — так давайте підтримувати сім’ю. Але не заборонами, а позитивними речами. Чому Україна сьогодні недружня для родин із малими дітьми країна? Чи багато у нас в Україні елементарних зручностей для сімей? У нас навіть на вокзалах немає кімнат із пеленальними столиками, аби переодягти дитину. В нас немає пандусів для дитячих візків навіть у центральних парках Києва. В нас у ресторанах немає дитячих стільчиків, і на дітей у багатьох установах дивляться вовком. У нас в органи влади заборонено вхід із дітьми. Може, давайте про це говорити? Хіба це не більша загроза сім’ї — коли її не підтримує держава? Та в нас чомусь люблять боротися з тим, що може дати політичні дивіденди. Переслідувати загрозу, якої насправді не існує.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
Геніальний вчений Володимир Іванович Вернадський — засновник і перший президент української Академії наук — розробив учення про ноосферу. «Ноос» грецькою означає «розум». А вчення полягає в тому, що поки «хомо сапієнс» ходив iз дубцем на мамонта та бив на собі доісторичні воші, сферою його життя була біосфера. Коли ж «хомо» подорослішав і, чухаючи потилицю кликом шаблезубого тигра, зробив своє перше відкриття, а потім — ще відкриття, і ще, і ще, і ще — навчився робити щеплення і літати в космос — сферою його життя стала ноосфера. Наукою і творчістю, силою інтелекту і розмаїттям фантазії, волею до знань людина змінила своє середовище. Щоб iти вперед. Щоб не зупинятися. >>
