Заповіт сучасника
Ой вийду я, сказав Шевченко, за Дніпро подивитись,
Що на нашій Україні у ці дні твориться.
Владу краще не чіпати, щоб тебе не чіпала,
Бо закони в нас такі, що права не маю.
Щоб на нашій Україні цукру не ставало,
То такого і при панах у нас не бувало.
Козак хоче щось курити, та грошей не має.
Безробіття рідний народ скоро доконає.
Козак хоче заспівати, ніхто не співає —
В телевізорі молодик ногами махає,
Тягне дівку, п’є горілку
Пивом запиває,
Гне російські матюки
І «блатні» пісні співає.
Десь поділись вечорниці та славні гуляння,
Ніхто тепер не згадає про ті чарування.
За ковбаску українську — дай вісімдесятку!
Щось не те на Україні, щось не все в порядку.
І на наших вже городах овочі не родять,
Тільки хмари з кислотою понад нами бродять.
Ой, стою я, думаю, що за ситуація:
Все зникає з України, лиш не радіація.
Всі багатства України з гори мені видно,
Тільки ціни в магазинах загнали, аж стидно.
Як впаду я з п’єдесталу,
Більш не піднімайте.
Та від сорому великого
Глибше закопайте.
Михайло ДРАЧ
с. Ісаї, Турківський район, Львівська область