Дивлячись на завжди енергійну, позитивно налаштовану й до всього небайдужу Любов Спиридонівну Янюк, ніхто не сумнівався, що наша колега проживе довге життя. І воно неодмінно буде пов’язане з «Україною молодою». Проте доля розпорядилася інакше: раптова хвороба не залишила шансів, вона швидко згасла — всього за кілька місяців. Проте навіть знаючи невтішний діагноз, ми всі сподівалися, що боротьба триватиме довше, адже наша Спиридонівна — мужній боєць. Але... Вона пішла з життя опiвднi 26 серпня. Їй було 74 роки.
Любов Янюк народилася 16 січня 1939 року в Києві. Тут пережила німецьку окупацію, дивом вціліла — її матір із дітьми збиралися вивезти до Німеччини. Жінка ледь упросилася повернутися додому по теплi речi, а там заховалася з дітьми під ліжком. Німець, який викрив схованку, лише люто вдарив жінку з малям на руках прикладом у голову і пішов, хоча міг і розстріляти... Вона іноді згадувала про своє голодне повоєнне дитинство. Як поверталися з татом від рідні з Білорусі, везли гостинця — ковбасу. Щоб у потязі його не поцупили, малій Любі батько поклав ковбасу під голову. Вона так пахла! Мала не втрималася — відкусила, раз, другий, третій.. Коли вдома батько розгорнув вузлика з погризеним гостинцем, то нічого не сказав — лише заплакав...
Ми нерідко казали: «Любо Спиридонівно, вам мемуари писати треба», а вона віджартовувалася. Мовляв, скільки всього я вже понаписувала — в журналістиці ж — ого–го відколи! Закінчивши в 1961 році факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, працювала в Комітеті радіомовлення та телебачення, потім — у газеті «Комсомолець Запоріжжя», далі — в «Радянській Україні». У нашій газеті Любов Спиридонівна була з моменту її створення. Це разом із нею у 1991 році тоді 34–річний Михайло Дорошенко створив нове суспільно–політичне видання, яке отримало назву «Україна молода», а згодом — і шалену популярність. Багато років у нашій газеті Любов Янюк очолювала відділ листів. Це з нею ви, шановні читачі, в першу чергу ділилися своїми роздумами про долю України, це їй ввіряли наболіле, їй розповідали про життя–буття. А ще саме Любов Спиридонівна відстоювала честь нашої газети в судах, оскільки досконало знала законодавчу базу. І саме вона відіграла не останню роль у «помаранчевих» подіях 2004 року: коли ківаловський Центрвиборчком був готовий оголосити переможцем президентських виборів Віктора Януковича з публікацією в «Урядовому кур’єрі», вона просто з цеху винесла і заховала плівки газети, цим самим зупинивши її друк.
Ще одна пристрасть Любові Спиридонівни — дача. Про неї вона могла довго й натхненно розповідати. Увесь колектив пам’ятає її смачний кизиловий лiкер, яким обов’язково пригощала на день народження...
Принципова, відкрита, прискіплива, небайдужа, закохана у життя й свою роботу, а ще весела, іронічна, з вогником — саме такою ми запам’ятаємо Любов Янюк. Її зауваження на редакційних «летючках» завжди були доречними, критика — конструктивною, а тости на редакційних святах — мудрими й дотепними...
Нехай земля буде Вам пухом, Любо Спиридонівно. Вічного Вам спокою в Царстві Небесному...
Колектив «України молодої» висловлює щирі співчуття родині покійної — синові, невістці, онуці Катрусі.