Повернутися б у «совок»...

Ледь не половина українців, а якщо точніше — 40,5 відсотка, вважають, що до 1985 року в СРСР жилося краще, ніж сьогодні в Україні. Такі дані отримано в ході соціологічного опитування фонду «Демократичні ініціативи» та Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Респондентів запитували, чи згодні вони з твердженням, що було б краще, якби все залишалося так, як це було у СРСР до 1985 року? З цим не погодилися 39,3% опитаних, а 20,2% завагалися і не змогли відповісти. Як показав аналіз опитування, на вибір громадян впливає регіон проживання респондентів, їхній вік, а також соціальний статус. Так, найбільше ностальгують за радянськими часами на сході України (56,2%), у цент­рі (41,8%) і півдні (35,3%), а найменше на — заході (22,6%).

Вибір на користь минулого, вважає директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна, роблять ті, хто «не знайшов себе у сучасному житті, а таких доволі багато». Соціолог наголошує, що існує пряма залежність між віком і бажанням повернутися в минуле, а також матеріальною забезпеченістю родини. «Найбільше жалкують за Радянським Союзом люди старші 60 років (67%) і у віці 50–59 років (51%)», — каже Ірина Бекешкіна. Найменше сентиментів у молоді віком до 30 років (14,5%). Утiм дивує інше: люди, які не пам’ятають, як воно було тоді, до 1985 року, бо були малими дітьми або ще й не народилися, жалкують за тим, чого не знають!

Дані опитування викликали бурхливе обговорення в мережі інтернет. Одні схиляються на бік ностальгуючих за СРСР, мовляв, були безплатні освіта і медицина, давали житло й профспілкові путівки, а в магазинах продавали дешеві якісні харчі. Інші ж нагадують, що за молоком і ковбасою по 2,4 карбованця доводилося вистоювати черги, цілі покоління виростали в «комуналках» і гуртожитках, а молодь замість отримувати обіцяну безкоштовну освіту виконувала інтернаціональний обов’язок в Афганістані та інших «гарячих» точках.

«Якщо правду про Голодомор, репресії, Крути, УПА, Другу світову та можливість ходити до церкви і просто почуватися вільною людиною промінюють на дешеву ковбасу, то це — невиліковно.«Совок» багатьом так понівечив мізки, що діагноз «радянська людина» їм можна ставити пожиттєво. Пригадую, як у 1985 році мій батько поїхав у відрядження до Житомира, зайшов у кафе поїсти і... потрапив у облаву. До залу зайшли люди в цивільному і всіх, хто там був, допитували, чому посеред робочого дня вони протирають штани у кав’ярні. В це зараз важко повірити, але ж було таке! Як за цим можна ностальгувати? — дивується киянка Олена Подолюх. — Шкода тих людей, які так і не побачили нічого світлого в українській незалежності».