Потроєне щастя

...Вони співають, танцюють, малюють і сміються всі разом: відразу вісім багатодітних сімей Херсонщини створили власний клуб. Разом, кажуть, легше вирішувати проблеми та й просто цікаво спілкуватися, обмінюватися досвідом. Адже тільки та жінка, яка одразу стала тричі мамою, може зрозуміти родину, де виховують трійню.

Радість і біда — все на трьох

Почалося все в далекому 2003 році, коли в Херсоні в один рік одразу дві молоді мами народили трійнят. Тоді ця подія для міста стала сенсацією: адже останній випадок народження трійні в Херсоні був майже десять років тому. «Ми якось одразу стали місцевими «зірками», — згадує цю подію Таміла Кузюк, яка народила одночасно двох хлопчиків і дівчинку. — Наш величезний візочок–корабель привертав до себе увагу, в неї намагалися заглянути, а коли бачили там трьох малюків, неодмінно вигукували: «Це що, всі ваші?». І додавали: «Оце вам пощастило!» або «Як же ви з ними справляєтеся, бідолашні?». Дійсно, проблем у багатодітних сімей було предостатньо, і на першому місці стояло споконвічне житлове питання. Коли ж усі негаразди залишилися позаду, з’ясувалося, що гуртом можна не тільки виживати, а й свята відзначати.

«Наше життя змінилося на краще, коли тоді ще зовсім молодий жіночий клуб «Ініціатива» взяв трійнят під свою опіку, — говорить Таміла Кузюк. — Пам’ятаю, як напередодні дня святого Миколая до нас несподівано приїхали представниці клубу з подарунками — трьома зимовими комбінезонами, чобітками, шапками, шарфами, іграшками, памперсами та дитячим харчуванням. Як ми зраділи!».

Лідер жіночого клубу «Ініціатива» Зоя Бережна розповідає, що ідея створити клуб трійнят спала їй на думку не випадково. Адже сама вона — з багатодітної родини. «Я навчалася у восьмому класі, коли не стало мами, — згадує пані Зоя. — У спорожнілій сільській хаті нас залишилося шестеро дітей. З трьох дівчаток я була наймолодша, а ще у нас було троє братів: сім і вісім років. І хоча вже минуло багато–багато років, але мені досі боляче згадувати нашу сімейну трагедію: я жила в щоденному страху за долі своїх братиків і сестричок. Ми дійсно змушені були боротися за життя: щодня, щохвилини». Відтак, коли з’явилася можливість підтримувати сиріт, багатодітних і всіх, хто потребує допомоги, вона iз задоволенням це робить.

Був великий страх за майбутнє дітей

Народження в родині трійні — це не лише потрійна радість, як здається на перший погляд. От, до прикладу, історія багатодітної матері Лариси Голуб. Зараз її трійнята — вже дорослі повнолітні хлопці, а десять років тому їм було всього лише по дев’ять років. Так вийшло, що жінка залишилася з дітьми зовсім­ одна: главу сімейства посадили у в’язницю на 15 років. У нападі безумства чоловік на очах у дітей вбив власного батька, їхнього дідуся. Пізніше саме хлопчики стали головними свідками у суді. Безумовно, це дуже сильно позначилося на їхнiй вразливій психіці. Лариса Голуб дуже переживала не стільки за матеріальне благополуччя родини, скільки за те, якими людьми виростуть її діти. Адже на них автоматично лягала тінь вчинку, скоєного батьком. Лариса Голуб навіть хотіла виїхати з міста, настільки великий був її страх за майбутнє дітей.

Коли про нелегку долю цієї родини дізналася Зоя Бережна, на ім’я матері хлопчиків був відкритий персональний благодійний рахунок в банку. Життя трійнят круто змінилося: тепер вони могли зайнятися улюбленою справою. Весь свій вільний від навчання час хлопчаки присвячували спортивним танцям. А кілька років тому створили свою танцювальну групу Fantastik–4. Хлопців помітили і запросили до участі в телешоу «Україна має талант–5», де вони зуміли дійти до фіналу і дуже запам’яталися глядачам не тільки танцями, а й історіями з їхнього життя...

«Зараз у нашому клубі трійнят абсолютна рівновага: 12 хлопчиків і 12 дівчаток, — каже мама трійні Таміла Кузюк. — Разом ми — сила. А якби не наш клуб, ми ніколи б не познайомилися».