Днями Львів сколихнула звістка про те, що в кількох районах міста невідомими особами були розклеєні листівки з зображенням народного депутата–свободівця Юрія Михальчишина з цяткою на лобі, що схожа на кульовий отвір. Нагадаємо, що за графіті з Януковичем з такою ж цяткою в Сумах кількох юнаків запроторили за ґрати.
На «львівській» написано: «Зрадник гірше ворога», а також «Львів продають, але львів’яни не продаються», а в уста депутата вкладено слова: «У Львові немає забудов». Знизу ж iдеться: «Регіоналам» свободівці продають землю під забудову, наплювавши на жителів вулиць Озаркевича, Куліша, Хмельницького, пл. Галицька, Підмурна».
Містяни, які добре знають народного депутата, почали робити припущення. Поки міліція розшукує тих, хто це зробив, журналісти і собі почали розслідування. Серед найпопулярніших версій: депутати дозволили забудову по вулиці Озаркевича, одразу біля собору святого Юра. Ділянка, між іншим, розташована в буферній зоні ЮНЕСКО. І навіть подейкують, що будувати там буде депутат–регіонал. За іншою версією, листівки — справа рук самого депутата, аби привернути до себе увагу в «мертвий» політичний сезон. За третьою, колишньому наставнику намагаються «насолити» активісти однієї з львівських молодіжних організацій. Зрештою, кожна з версій — лише версія або чутки.
Сам політик в оприлюдненій заяві сказав таке: «Я розумію, що багатьом не подобається моя робота як депутата–мажоритарника чи члена Бюджетного комітету Верховної Ради України. Йдучи на вибори, я зобов’язався, що не зраджу громаду, — і я цього дотримуюся. Зі мною неможливо «домовитися» про бюджетні асигнування олігархам, мене нереально просити «закрити очі» на протиправне будівництво. Я свідомий того, що на мене тиснуть і це продовжуватиметься й надалі. Однак я — не зрадник і не боягуз. Тому попереджаю: вплинути на мене у будь–який спосіб — марно».
Відомий львівський політолог Петро Жук також упевнений, що Львів обклеїли листівками ті, хто намагається «зламати» політика: «Юрій Михальчишин — фаховий політолог, добрий знавець історії, патріот і компетентна особа. Звичайно, він занадто радикальний. Але, на відміну від свободівського керівництва, він не вміє йти на компроміси будь–якою ціною, лиш би зберегти статус у суспільстві і владі, аби мати вплив і фінансові потоки. Згадаймо хоча б ганебні дії львівської «Свободи» щодо сланцевого газу. Вони діяли явно на користь російського «Газпрому». Проте деякі члени партії, серед яких і Михальчишин, ставляться до такого досить критично. Для них ідеологія важливіша, ніж політика. Тому в умовах спаду прихильності до партії спроби ідеологічного крила партії зробити «Свободу» патріотичною і радикальною наштовхуються на протистояння її політичного крила, для яких влада — понад усе.
Тому я не думаю, що сам Михальчишин міг зробити таку провокацію, очевидно, що вона спрямована проти нього».