Минули вісімнадцяті роковини від дня смерті Святійшого патріарха Київського і всієї України–Русі Володимира — лицаря УПА, мученика за віру і неньку Україну Василя Романюка.
Те, що сталося 18 липня 1995 року в Києві під час похоронної процесії, за своїм злочинним святотатством балансує на межі абсолютного зла і виходить за рамки людського розуму.
(Нагадаємо про ті події: Священний синод і Вища церковна рада УПЦ КП звернулися до КМУ України з проханням поховати Патріарха на території Видубицького монастиря та забезпечити супроводження траурної процесії до цього місця. Уряд не задовольнив прохання Церкви і запропонував місце на Байковому кладовищі, тим самим, на думку багатьох, демонструючи свою зневагу щодо Української церкви і її вірних).
18 липня Синод УПЦ КП прийняв рішення про поховання Патріарха на території собору святої Софії. Траурна процесія з тілом Патріарха вирушила вздовж бульвару Шевченка, аби повернути в напрямку Софійського майдану. Проте вулиця Володимирська була перекрита щільними рядами міліції, які не реагували на прохання церковних ієрархів та народних депутатів пропустити процесію. Тільки завдяки втручанню УНА–УНСО вдалося прорвати міліцейський ланцюг. Коли могилу було викопано, пролунало розпорядження загонам «Беркута» розігнати процесію: «Натовп бити — унсовців калічити!». Відчинилась брама дзвіниці і з неї вискочило кількасот «беркутівців». Деякий час стрільці УНСО разом зі священиками своїми тілами стримували натиск «Беркута», поки інші намагалися засипати землею могилу. Органи правопорядку, намагаючись перешкодити похованню, явно перевищили свої повноваження, що призвело до жорстокого побиття учасників похорону загоном «Беркут», у результаті чого постраждали прості миряни. (Цей день дістав назву «кривавий вівторок». — Ред.).
Навіщо те вчинили? До сьогодні не вкладається в голові. А коли врахувати, що те мерзенне «діло» скоїла не купа сп’янілих виродків, а державна влада, — стає моторошно.
Кривава акція розгону похоронної процесії була не спонтанною реакцією на непередбачені події — це спланований на найвищому державному рівні захід, безперечно, втілений за участі кремлівського керівництва (бо надто вже впадає у вічі московський дикий українофобський шовіністський «автограф», коли плюють на звичайну людську гiдність). Майже чотири доби вони йшли до того злодіяння, щоб назавжди розтоптати Українську Христову церкву, українську державність, духовність українського народу і підпорядкувати Москві (Московському патріархату). Тому й чинили те святотатство без огляду на реакцію титульної нації та цивілізованого світу. Навіть біснуватий Гітлер не переступав такої межі людської пристойності, яку вчинив так званий «український уряд» на чолі з Євгеном Марчуком, Кучмою та промосковськими посiпаками супроти своєї нації, держави і народу України.
Вони показали цілому світу, що в них за душею не було і немає нічого святого, немає гiдності, моралі та національного патріотизму. Скільки було вилито бруду, цинічної брехні на борців за волю України — бійців ОУН–УПА, а також на Українську Христову церкву Київського патріархату, УАПЦ із уст через амвони вавилонської блудниці Московський патріархат, п’ятої колони та через комуністичну і соціалістичну пресу і радіо! І ось тепер «гомо совєтікус» очолюють нашу державу, ховаючись за спинами «стрілочників», замилюють очі народові економічними реформами. А хіба вони спроможні зробити щось доброго для народу, для підняття духовності, для розбудови Української держави? Дійшли до того, що передали національну святиню Києво–Печерську лавру аморальній братві Московського патріархату, яка не має нічого спільного з українським народом. Важко повірити в те, що люди, виховані на московсько–марксистській ідеології убивст та грабунку, можуть чинити щось добре для українського народу. Як писав Кобзар, «Розпинать, а не любить вчились брата–хлібороба».
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
