Вшанували праведницю

08.08.2013
Вшанували праведницю

У Черкасах на Хрещатику, де в період німецької окупації працював дитячий будинок на чолі з учителькою Олександрою Шулежко, встановили меморіальну дошку. Ця мужня і сильна жінка, якій у 1996 році Міжнародна єврейська організація жертв нацизму присвоїла звання Праведника народів світу й ім’я якої зазначене на Алеї пам’яті в Єрусалимі, врятувала від фашистів 25 єврейських дітей.

У черкаському дитбудинку, який Олександра Шулежко створила у роки війни, знайшли притулок більше сотні сиріт різних національностей, віком від трьох і до 16 років, зокрема й 25 єврейських дітей. І це при тому, що німці попередили директорку: якщо прихистить євреїв, розстріляють усіх.

Але Олександра Шулежко дала єврейським дітям нові імена та прізвища, вигадала їм національність і заборонила розповідати про своє справжнє минуле. Ніхто з малих і словом не обмовився. Так і вижили.

«Ця жінка ризикувала власним життям та життям своїх близьких задля порятунку чужих дітей. Це великий подвиг!» — сказав на відкритті меморіальної дошки посол Ізраїлю в Україні Реувен Дін Ель. За його словами, нині в Україні 241 людину удостоєно званням Праведника народів світу.

«Наша мама була простою українською жінкою і вона не могла оминути увагою цих сиріт. Їх вона прирівняла до своїх рідних дітей і протягом двох років на окупованій території робила все можливе, аби зберегти їм життя», — каже донька Олександри Шулежко Лариса.

  Пам’ятну меморіальну дошку встановлено завдяки ініціативі Черкаського обласного благодійного єврейського фонду «Турбота поколінь — Хесед Дорот», скульптором є черкащанин Владислав Димйон.

 

ДОВІДКА «УМ»

Олександра Шулежко народилася на Черкащині в багатодітній заможній родині. Вона закінчила гімназію та педучилище і до війни працювала в дитсадку міста Черкаси, мала двох маленьких доньок. У роки війни вона побачила на вулиці маленького хлопчика біля мертвої матері й забрала його додому. А потім пішла до німецького коменданта й попросила дозволу організувати притулок. Їй дозволили лише з умовою, що в сиротинці не буде єврейських дітей, інакше — смерть усім.

А після війни доля обернулася так, що Олександру Шулежко звинуватили у співпраці з нацистами й заборонили працювати за фахом. Вона з доньками довго поневірялася, важко знаходила роботу й житло. Справедливість восторжествувала у 60–х роках, коли Олександрі Шулежко видали партизанський квиток і нагородили орденом Великої Вітчизняної війни. Вже на пенсії Олександра Максимівна переїхала до доньки в Київ і написала спогади про своє життя. Деякі вихованці дитбудинку підтримували стосунки з Олександрою Максимівною до останніх днів її життя й називали мамою. Усього за два дні до смерті жінці вручили документ, з якого вона дізналася, що має звання Праведника народів світу...

  • Голодомори й лихоліття «мами за законом»

    Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>

  • Ноги замість мотора

    30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>

  • За ним сумує місто...

    Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>

  • «Я давно вже став українським націоналістом»

    Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>

  • Не в грошах щастя

    Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>

  • «Ми такі люди — співати вміємо, а балакати не дуже!»

    Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>