Лише кілька місяців тому координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман відсвяткував свій 41–й рік народження. А вже сьогодні його немає... За попередньою версією, відомий правозахисник помер позавчора пізно ввечері у рідній Вінниці вiд серцевого нападу.
Він не дожив два дні до чергового, 72–го (!), судового засідання Вінницького міського суду в порушеній проти нього ще у 2010 році справі за звинуваченням у поширенні порнографії. Друзі та знайомі померлого однозначно говорять про те, що саме ця справа в останні три роки неабияк підірвала здоров’я енергійної людини.
«Помер Дмитро Гройсман! Розумний, сміливий, саркастичний... Справжній правозахисник. Багатьом допомагав, багатьом не встиг. Не був він улюбленцем грантодавців. Вiтчизняна Феміда намагалася йому мститися кримінальною справою. День його смерті радісний не лише для «перевертнів у погонах», а й для бізнесменів від правозахисного руху», — ці слова Костянтина Матвієнка, знайомого покійного, найкраще характеризують його особистість.
«Справжнім мотивом притягнення мене до кримінальної відповідальності було бажання наших так званих правоохоронних органів — міліції та СБУ — отримати безперешкодний доступ до матеріалів Вінницької правозахисної групи, які вони конфіскували і які стосувалися біженців i шукачів притулку», — так іще півтора тижня тому оцінював свою «порнографічну справу» сам пан Гройсман в інтерв’ю Радіо «Свобода». До речі, з Радіо «Свобода» правозахисник активно співпрацював багато років.
«Діма помер. Кажуть, у нього серцева хвороба. Але скільки б він ще прожив, якби не кримінальна справа проти нього? Ці сучі сини, які ґвалтують Конституцію в усіх можливих збочених позах, його звинуватили в тому, що він плюндрує основний закон. І тягали його на допити й у суди», — це слова відомого журналіста, керівника Київської медіа–профспілки Юрія Луканова.
Нагадаємо, що Дмитра Гройсмана звинувачували в поширенні порнографії в мережі iнтернет та нарузі над Державним гербом (підставою стала розміщена ним у соцмережі фотографія чоловічого статевого органу, який лежить на Конституції — сам Гройсман неодноразово казав, що саме так влада ставиться до Основного закону і прав людини).
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
