Йдеться про постраждалих у дитячому віці. Хоча політичні репресії безпосередньо до них і не застосовувалися, цим людям від того ніскільки не легше. Адже їхні батьки у багатьох випадках або були розстріляні, або померли у місцях позбавлення волі.
Прийнятий Верховною Радою України у 1991 році Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», на жаль, правовий статус дітей репресованих не врегулював. Отож, за повідомленням голови Комітету із захисту прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Геннадія Удовенка, нині опрацьовують декілька законопроектів, покликаних усунути таку прогалину. Однак деякі фракції не підтримали їхнього включення до порядку денного п'ятої сесії Верховної Ради, хоч спікер Володимир Литвин на тому й наполягав. Тому тепер доводиться сподіватися на наступну, шосту.
Ті ж, хто у цьому найбільше зацікавлений, такий перебіг подій сприймають щонайменше скептично. Зокрема, голова Дніпропетровського обласного товариства жертв політичних репресій дитячого віку Олег Сіренко завітав до корпункту «України молодої» з офіційною заявою про намір своїх колег по нещастю просити політичного притулку в Франції, Німеччині або ж Італії. Олiї до вогнища їхнього невдоволення підлила й місцева влада. Ще в лютому 1991 року рішенням сесії Дніпропетровської міськради народних депутатів для жертв політичних репресій дитячого віку була встановлена пільга — 50-відсоткова оплата комунальних послуг. А потім сталося щось незбагненне. За свідченням Олега Сіренка, пільгу відмінили одноосібним розпорядженням міського голови ще в квітні 2003 року, однак вони про це дізналися зовсім недавно. На скарги ж iз цього приводу влада поки що не реагує.
Тим часом двоє громадян iз числа жертв політичних репресій дитячого віку вже домоглися відкриття справи в Європейському суді, де якраз ідеться і про пільги, і про дії дніпропетровських властей.