«Приходить хлопчик — «робот» iз ноутбуком»

Під час співбесіди педагогічно–медична комісія дійшла висновку, що шестирічній Іринці краще піти до школи через рік. «Дитина не змогла відповісти, що таке клен і в який колір «пофарбоване» небо. Сказали, що донька не мислить образно, не знає віршиків, не концентрує увагу, — обурюється мама дівчинки Олена. — Пояснили, що маю рік, аби надолужити у розвитку дитини». У такій ситуації опинилася не лише моя знайома: оформляючи дитину до школи, багато батьків раптом відкривають для себе прогалини у розвитку свого чада, про які, кажуть, навіть не здогадувалися. Бо довіряли «виховання» комп’ютеру. І не тільки через це...

«Безглузда поведінка» може стати діагнозом

— Коли лікарі говорять батькам 2–3–річної дитини, яка має затримку розумового, психомоторного або мовного розвитку: почекайте, ваш малюк сам переросте, то роблять їм дуже погану послугу, — переконана столичний лікар–невропатолог, доктор медичних наук, науковий керівник Клініки здорових судин Уляна Лущик. — Бо найчастіше все завершується тим, що на порозі школи вчитель ошелешує батьків новиною: навчальної програми малюк не потягне. Недавно до нас звернулася мама шестирічного хлопчика, якого оформили в перший клас, але стало зрозуміло, що навчатися з ровесниками він не зможе. Дитина мало говорить, переважно повторює фрази із мультиків, логічне мислення відсутнє, керується завченими поведінковими стереотипами. Закономірно, що 45 хвилин за партою він не висидить. А ще ж потрібно тримати ручку, писати, слухати поради вчителя. У малюка — ознаки аутизації (ідеться не про аутизм, але симптоми подібні). І така проблема, за моїми спо­стереженнями, останні 20 років різко зростає. Страждає пізнавальний розвиток, малюк не має навиків спілкування, тоді як саме в 4–6 років повинна відбуватися соціалізація дитини.

— Що має насторожити батьків?

— Насамперед відставання у мовному розвитку: коли дитина не може сформувати думку, не говорить реченнями, не запам’ятовує віршиків, не ставить запитань для доповнення свого внутрішнього світу — «якого кольору цей предмет?», «із чого він зроблений?», «як народжується блискавка?» тощо. Усе це малюк повинен робити вже у 2–3 роки. Бо батьки часто себе псевдозаспокоюють: ні, це мені здається, ні, це вихователька в садочку несправедлива, або — то вчителька не любить мою дитину. І для того, аби мами й тати зрозуміли серйозність проблеми, завжди запитую: ви знаєте, що таке шизофренія? Дослівно перекладається як «безглузда поведінка». Все, що дитина робить неадекватно, — це тією чи іншою мірою прояви цієї недуги. Або підготовка до неї. Коли дитина не вписується в соціум, коли ти їй чітко кажеш — розумію, тобі хочеться робити так, але є загальні правила, яких маєш дотримуватися, то вона повинна це адекватно сприймати. Якщо ж цього розуміння немає, то в 5 років маємо «безглузду поведінку», а в 25 — психопатії, агресію і так далі.

«Рівнобедрений трикутник» виховання

—  Як попередити такі прояви?

— Погану послугу маляті робить надмірна опіка. Особливо часто нею «грішать» дідусі з бабусями, яким подобається водити онуків за ручку і годувати з ложечки ледве не до шкільної парти. У результаті в дітей немає захисних стереотипів і поведінкових реакцій на ті чи інші ситуації. Щоб іти в школу, дитина має бути самостійною — сама сходити в туалет, впоратися з елементарними гігієнічними процедурами, зібрати шкільний ранець, тримати в порядку свою кімнату — стіл для навчання, куточок для грання.

Недавно на відпочинку стала свідком ситуації: батьки приходять iз дитиною обідати в ресторан і кладуть перед нею на стіл планшет (маленький комп’ютер). Бо так «зручніше» — малюк не бігає, не заважає. І мама з татом не розуміють, що таким чином дають дитині хибний імпульс: там, де малюк має бути сконцентрований на смаку страви, з нього роблять механічного споживача їжі. Але ж і мультики чи казку, яку дитина в цей час дивиться, мозок не аналізує, бо організм сконцентрований на процесі травлення. Так формується однобічна особистість, яка не знає, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Не здивуюся, якщо дитина щоразу, сідаючи їсти, вимагатиме ввімкнути планшет. Айфони, айподи, планшети з трирічного віку — всі ці речі часто ведуть до аутизації особистості.

Виховуючи сина чи доньку, батьки мають дотримуватися принципу «рівнобедреного трикутника»: 30% уваги приділяти фізичній активності малюка, 30 — емоційному розвитку, 30 — інтелекту. Приїхала на прийом мама з 5–річним сином. Дитина — «ходячий робот» із комп’ютером. На заняттях із психологом, логопедом влаштовував істерику, бо не міг відірватися від улюбленого ноутбука. Що ви робите, запитую маму (яка, до речі, також лікар). І чую у відповідь — а що я вдію, йому це подобається. Водночас фізичної активності в дитини фактично немає — у 5 років уже має ожиріння, мовного розвитку — нуль, бо ж потреби розмовляти з комп’ютером немає. Головне — тиснути на клавіатуру. Я сказала мамі — хвороба вашої дитини відсотків на 40 залежить від неправильного напрямку у вихованні. І тільки через півроку занять із дитиною у нашому центрі мама потихеньку збагнула серйозність проблеми і почала рятувати сина від комп’ютерної залежності. n

ДО РЕЧІ

При вступі до школи дитина, зокрема, повинна вміти:

* міркувати;

* виділяти головне;

* аналізувати різні факти і точки зору, порівнювати їх;

* ставити запитання і намагатися самостійно шукати відповіді на них;

* порівнювати «більше», «менше» чи «дорівнює»;

* називати різницю двох фігур різної форми;

* уміти переказувати казки та розповіді;

* уміти розказати напам’ять декілька віршиків;

* визначати зайвий предмет серед групи;

* класифікувати предмети за однією чи більше ознаками (одяг, взуття, посуд тощо);

* запам’ятати 5 чисел підряд;

* розділити складні предмети на декілька простих;

* запам’ятати 7 iз 10 слів на слух;

* самостійно скласти невелику казку чи історію на задану тему.