Локальна масштабність

Сота річниця з дня смерті Лесі Українки мала б стати серйозним приводом для масштабних подій за участю топ–осіб якщо не держави в цілому, то мистецтва — обов’язково. Ці сподівання підсилювала і відповідна Постанова Верховної Ради від 4 липня. Яка хоч і не вирізнялася особливою конкретикою, але ж повинна була налаштувати місцеву та найвищу владу на відповідні процеси й рішення. Сьогодні, аналізуючи відзначення 100–річчя з дня смерті Лесі Українки, доводиться визнати, що найбільш справедливим визначенням цієї події буде, на жаль, слово «містечковість». Ну, або «локальність», якщо висловлюватися дипломатично.

Однією з найбільш насичених програм на пошану Лесі можуть похвалитися мешканці Ялти. Сьогодні в Музеї Лесі Українки пройде День пам’яті «Ні, я жива, я буду вічно жити...». О десятій біля пам’ятника письменниці стартує проект «Квіти для Лесі», а потім усі бажаючі запрошуються на екскурсію до музею, яка супрово­джуватиметься перформенсом. Увечері в римо–католицькому храмі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії відбудеться концерт, присвячений пам’яті Лесі Українки. До речі, на ці події до Ялти збираються і деякі депутати Верховної Ради. На «круглому столі», до участі у якому їх запросили далекоглядні працівники Музею, будуть говорити і про відродження всеукраїнського фестивалю культури та мистецтв «Лесина осінь». Як відомо, цей форум під патронатом Міністерства культури проводився у Ялті щорічно з 1995 по 2009 рік...

Відзначатимуть цю дату і в інших регіонах країни. У Волинському музеї експонується фотодокументальна виставка «Леся Українка і Волинь», на якій представлені світлини, пов’язані з її перебуванням у Луцьку та селі Колодяжному. А сьогодні й завтра в Колодяжненському літературно–меморіальному музеї Лесі Українки відбудеться цикл тематичних заходів «Музей збирає друзів». У ці дні згадують про Лесю і за кордоном. Так, молодіжне товариство українців Болгарії «БУКИ» організувало велопробіг через гору Вітошу в село Владая, де у 1894 році проживала Леся Українка. Українська молодь проїхала понад 30 кілометрів через гори, щоб реставрувати та оновити пам’ятну дошку та парк, де знаходився дім Михайла Драгоманова, у якому мешкала тоді Леся Українка.

Роковини смерті письменниці не залишилися поза увагою й у столиці. Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького ініціював акцію «100 років з нами». Усіх бажаючих запрошують на поминальну молитву в церкві на Байковому кладовищі (початок — об 11:00), потім — жалобна хода до могили письменниці і покладання квітів. За словами організаторів, вони прагнутимуть максимально відтворити настрій та перебіг поховання Лесі Українки. За спогадами очевидців, під час похорону через заборону влади промови не виголошувалися, але хор, що співав біля могили «Вічну пам’ять», не вдалося приборкати навіть жандармерії. Тож і в 2013–му квіти до могили Лесі покладатимуть під звучання хорового співу.

На виставку з нагоди 100–річчя від дня смерті Лесі Українки, яка працює в меморіальному приміщенні бібліотеки колегії Павла Галагана, запрошує Національний літературний музей. Серед експонатів — періодичні прижиттєві видання альманахів, журналів із творами письменниці, зокрема альманахи «Вік», «За красою», «Дубове листя», «Досвітні огні», «На вічну пам’ять Котляревському», портрети поетеси та ілюстрації до її творів... Шкода, але до цієї дати місто так і не відновило меморіальні дошки на київських будинках, де мешкала Леся Українка (на вулицях Вєтрова та Саксаганського). Ці дошки були поцуплені ще років iз двадцять тому, але у чиновників так і не дійшли руки до того, щоб виготовити нові й закріпити там, де вони повинні бути.

... А тим часом у пресі дедалі частіше почали з’являтися повідомлення про те, що й будинок, у якому розташований музей Лесі Українки в Грузії (місто Сурамі, де поетеса прожила свої останні дні), вже дуже давно потребує ремонту. За словами екскурсовода Ніно Салагая, зараз посольство України в Грузії намагається шукати кошти для придбання нового приміщення, куди б можна було переселити музей. Але про позитивні новини тут поки що говорити зарано.

А ТИМ ЧАСОМ...

Днями у Новоград–Волинському, на батьківщині письменниці, завершився фестиваль літератури і мистецтв «Лесині джерела», який відбувається вже 27–й рік поспіль. Нинішнє свято приурочене до двох пам’ятних дат — 100–річчя від дня смерті Лесі Українки та відзначення 50–річчя створення музею Лесі Українки. У фестивалі взяли участь професійні, аматорські творчі колективи, письменники, поети, науковці з усіх куточків України, ближнього та далекого зарубіжжя, офіційні делегації з Росії, Грузії, Білорусі, Хорватії, Польщі, Німеччини.