19 березня відбувалося відкриття пленарного засідання Верховної Ради України. Напередодні було засідання погоджувальної ради, на якій узгоджено план роботи Верховної Ради України на пленарний тиждень. Ніщо не передбачало збою в роботі Ради. Але, як стало вже давно зрозуміло, Партії регіонів та її сателітам–комуністам працююча Рада не потрібна, тож вони готові йти на провокації, вишукувати різні причини для того, щоб зірвати роботу парламенту. Так і того разу голова фракції Партії регіонів Олег Єфремов свідомо спровокував блокування роботи Верховної Ради, виступивши мовою іншої держави і порушивши при цьому Конституцію України. Цим він фактично плюнув в обличчя українській нації. Національно–патріотичні сили відповідно відреагували на цей зухвалий вчинок — трибуна була заблокована. У своєму виступі пан Єфремов обізвав націонал–патріотів фашистами за те, що вони вимагали, аби він виступав державною мовою. Тож виникає запитання: хто в Україні фашисти? «Регіонали» називають фашистами націонал–патріотичне ВО «Свобода». За що? За те, що вони захищають від знищення національну самобутність українців, українську мову, культуру? Але це зовсім не фашизм. Тоді дозвольте нагадати, панове «регіонали», вам і тим, хто з вами, що таке фашизм. Фашизм — це коли нехтують демократичними цінностями, у державі править режим, який спирається на тоталітарну політичну партію, процвітає політичний терор, шовінізм, ксенофобія. Фашистська держава окуповує іншу державу, нищить мову цієї держави, звичаї, культуру і, врешті, сам народ цієї держави. За ВО «Свобода» такого помічено не було.
Режим і рухи фашистського типу широко використовують демагогію, популізм, лозунги соціалізму на кшталт «покращення життя» вже сьогодні, лозунги імперської державності. Так, Гітлер прийшов до влади у Німеччині, скориставшись глибокою світовою кризою, застосувавши демагогію, популізм, лозунги націонал–соціалізму. Щоправда, він ще й забезпечив народ Німеччини роботою та дещо покращив його життя, але водночас розгорнув терор проти опонентів, інших національних груп, іновірців.
В умовах слабкого розвитку демократичних інститутів у деяких країнах можливий розвиток фашистських рухів. Це можна спостерігати і в наш час. Так, узимку цього року влада Одеси поливала протестувальників водою з пожежного гідранта. З історії знаємо, що так вчинили фашисти з генералом Дмитром Михайловичем Карбишевим узимку 1945 року. Протиправні дії чинили у Дніпропетровську 8 травня цього року, коли група молодиків напала на учасників ходи «Пам’яті», поглумившись над державними символами України. Щось схоже відбулося й у Києві 18 травня. Найгірше те, що правоохоронці потурали «антифашистам».
Тож постає запитання: чи є у нас фашисти і якщо є, то хто вони? Якщо, за визначенням ідеологів із ПР, фашисти — це ті, хто захищає свою національну ідентичність, мову, культуру, право носити вишиванки, тоді і я фашист. До речі, очільник єврейської громади в Україні пан Вадим Рабинович на одному з телеканалів висловив жаль з приводу того, що ВО «Свобода» пройшла до українського парламенту. Але, пане Рабинович, дозвольте вам нагадати, що «Свободу» підтримало більше десяти відсотків виборців. То що, всі ці люди — фашисти?
Водночас хочу звернути увагу на те, що ПР у примусовому порядку виводить на свої мітинги старшокласників шкіл, студентів. Так за радянської влади ганяли на мітинги юних ленінців (піонерів) і комсомольців, а у фашистській Німеччині членів молодіжної фашистської організації «Гітлер Югенд», яких їхній фюрер благословив на смерть, вручивши в руки зброю. Не секрет, що ПР проплачує доїзд і участь у мітингах охочих заробити якусь грошину чи, може, гнаних на майдани злиднями, а також залучає провокаторів. Це і є «демократія по–регіанальному». Тож постає питання: чи є в Україні фашисти? А якщо є — то хто вони? Можливо, Уїнстон Черчілль був ясновидцем, сказавши, що в майбутньому теж будуть фашисти, але називатимуть вони себе антифашистами.
Народ України хоче миру, стабільності, хоче жити у державі, вільній від олігархії, в країні без диктатури. У державі з верховенством закону і справедливості, а не підкупу, залякування, брехні й терору. У країні, де представники у Верховній Раді будуть дійсно народними.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
