«У мене вихід один — узяти мотузку й повіситися»

Щедрі покупці

Василь Новиков у Казначеївці мешкає один на вулиці Польо­вій, що сповна відповідає своїй назві — через дорогу від його оселі починаються лани. Пенсія у чоловіка, який усе життя відпрацював водієм, скромна, проте мав він годувальника — КамАЗ, яким постійно вдові свого колишнього начальника овочі возив до Дніпропетровська.

Біда до самотнього пенсіонера підкралася зненацька там, де він її чекав найменше. Чоловік вирішив продати свою хату і перебратися до «цивілізованішого» селища Губиниха у сусідньому Новомосковському районі. Коли заявив про свій намір здійснити таку оборудку, почали знаходитися покупці, але вони заявляли про готовність викласти набагато меншу суму за оселю, аніж хотілося Василеві Олексійовичу, який вважав цілком реальним виторгувати за свiй дiм 15 тисяч доларів. Мовляв, у них 10–12 тисяч «зелених» за глиняну хату дають, а в нього ж будинок добротний, цегляний, з усіма зручностями.

Згодом до нього приїхав на велосипеді і Микола Карпенко (деякі прізвища змінено. — Авт.), який теж виявив цікавість до оселі Новикова. Цей чоловік оселився у Казначеївці теж не так давно, а до цього працював у місті чи то в міліції, чи то у системі виконання покарань. Отож гість зголосився оглянути домоволодіння, проти чого Василь Олексі­йович ніскільки не заперечував. Потім звідки не візьмися з’явилися дружина Карпенка і його родич Василь Карпов теж iз другою половиною. Цього дня стояла спека. Отож візитери мали при собі безалкогольний напій, а про алкогольний навіть розмов бути не могло, бо Новиков належить у Казначеївці до тих рідкісних персонажів, які спиртне не вживають абсолютно, що залюбки підтвер­джують і сусіди. Як пригадує Василь Олексійович, він випив iз пляшки, запропонованої Карпенком, тоді як той сам пив з іншої.

А от чим закінчився огляд його будинку, Новиков не пам’ятає, бо прийшов до тями тільки вранці наступного дня, коли й побачив 800 доларів, що лежали у будинку, а ще розписку з підписами начебто його, а також покупця Карпова і свідка Карпенка. Коли ж вчитався в текст, схопився за голову. Бо в розписці йшлося про те, що він зголосився продати свою оселю всього–на–всього за 8 тисяч доларів, половину з яких уже отримав як задаток! Такий текст чоловіка просто приголомшив, бо де це чувано, щоб відразу, не у нотаріуса, давали настільки великий задаток, а не, як прийнято, 10 відсотків. Та й вартість хати була настільки малою, що чоловік не погодився б за будь–яких обставин. Отож Василь Олексійович дотепер переконаний, що йому з пляшки підлили якийсь дурман, від якого йому стало настільки зле, що перестав керувати своїми вчинками. Але це тільки передбачення, жодним аналізом не підтверджене.

Хоча, з іншого боку, не могло не дивувати, що покупці виявилися настільки легковажними, відразу виклавши половину вартості будинку за домовленістю, що завжди, всім відомо, робиться при нотаріальному оформленні договору купівлі–продажу.

Незважаючи на такий поворот подій, Василь Олексійович усе ж замовив у Бюро технічної інвентаризації виписку для продажу будинку, оплатив її і вже були зроблені необхідні заміри для того, щоб зробити новий паспорт для купівлі–продажу.

Тим часом потенційні покупці стали розпитувати Новикова, чи не передумав він продавати будинок. Василь Олексійович на підтвердження показував їм квитанцію про сплату послуг БТІ, хоча все одно не міг збагнути, як спромігся підписати розписку про продаж своєї оселі за настільки сміхотворну ціну.

— Та й усі свої пожитки Олексійович до Губинихи вже перевіз — один шифоньєр залишався, — запевнила мене сусідка Новикова Ніна Крупка.

Але покупці невблаганно його стали звинувачувати в тому, що він відмовився продавати свій будинок, отож має повернути задаток. Хоча згодом стало очевидним, хто саме передумав. Родина Карпових спокійно придбала у Казначеївці інший будинок, а Новиков залишився біля розбитого корита.

КамАЗ, дешевший за ... металобрухт

Проте це був тільки початок усіх бід, які звалилися на голову Василя Олексійовича. Карпов звертається з позовом про стягнення з Новикова застави до Магдалинівського районного суду, який постановляє стягнути з чоловіка майже 40 тисяч гривень — суму як для нього майже астрономічну. І хоч єдиним доказом фігурувала тільки вищезгадана розписка, суду того виявилося цілком достатньо. При цьому магдалинівська Феміда послалася на те, що нотаріальне посвідчення такої оборудки не вимагається, якщо одна зі сторін від цього ухилилася. Але ж явно ухилився Карпов, бо Новиков міг показати і вищезгадані документи, які підтверджували його взаємини з БТІ, і наполягав на викликові свідків — вантажників, які перевозили його пожитки до Губинихи, але суд його слухати явно не бажав.

Так само не почули пенсіонера і в апеляційній судовій інстанції, ото й тільки зменшивши суму його боргу до 32 тисяч з гаком гривень, але від того Новикову не полегшало, бо й такі гроші були для нього непідйомними.

А далі за пенсіонера вже взялася виконавча служба Магдалинівського районного управління юстиції, з якою стали теж відбуватися незбагненні речi. Виконавці нагрянули до оселі Новикова і вилучили без будь–яких документів і визначення технічного стану його годувальника — КамАЗ. Машину оцінили, без відома самого Новикова, всього–на–всього в 17500 гривень, передавши її для реалізації до одного з дніпропетровських ТОВ. Зрештою, вантажівка була продана, знову ж без згоди Василя Олексійовича, як того вимагає закон, за ... 9100 гривень, які навіть сміхотворними не можна назвати. Бо якщо КамАЗ просто здати на металобрухт, то за ціни приблизно 3 гривні за кілограм можна виручити близько 28 тис. грн.. А ще ж десь на таку суму затягують і автомобільні шини.

Щоправда, у державній виконавчій службі Магдалинівського районного управління юстиції мене намагалися переконати, що КамАЗ у Новикова був суцільною розвалюхою.

— Перед тим як авто у мене вилучили, я повернувся з Києва, — заперечує Василь Олексійович. — І якби у мене машина була розвалюхою, то, самі розумієте, до столиці мене ніхто не пустив би. У ДАІ я незадовго перед цим проходив тех­огляд, і жодних питань щодо справності мого КамАЗа не виникло.

Тепер же держвиконавці вже зазіхають і на хату пенсіонера (єдине добро, що в нього ще залишається) — визначену судом суму треба ж виплачувати.

— У мене ситуація така, що тільки взяти мотузку й повіситися, а все, вважаю, від того, що в Карпенка скрізь є зв’язки, недарма ж мене запевняли, що проти нього не попреш, — розводить руками Новиков.

Щоправда, за заявою Василя Олексійовича органи внутрішніх справ відкрили два кримінальних провадження, одне з яких — стосовно працівників виконавчої служби. Однак правоохоронці явно не прагнуть встановлювати істину. Як свідчення цього — одне провадження вже припинено, а по другому розслідування триває понад півроку.