Світове співтовариство пережило у XX столітті найбільшу трагедію — криваве протистояння двох тоталітарних імперських сил — російського (сталінського) більшовизму та німецького (гітлерівського) нацизму. У їх протистояння, що вилилось у Другу світову війну, було втягнуто більшість держав світу, жертвами якого стали понад 60 мільйонів осіб лише загиблими. Особисту відповідальність за цю трагедію людство поклало на Сталіна та Гітлера, шизофренічних виродків людського роду, які понесли неоднакову кару за скоєні ними злочини. Гітлер у стані депресії ганебно покінчив життя самогубством. За іронією долі, Сталін дожив до поважного віку, а життя йому вкоротив його вірний пес Лаврентій Берія, рятуючи власну шкуру і шкури своїх соратників. Сталінський міф про переможця нацизму живе і сьогодні, його і далі плекають не лише компартії країн СНД, а й західне суспільство.

28 червня — червона дата. Скільки слів сказано у цей день з приводу того, як треба вдосконалити і переробити під європейські стандарти нашу Конституцію? Але що ж тут удосконалювати, панове?

Нещодавно електричкою «Яготин — Київ» я їхав до столиці у своїх справах. У наш вагон підліток років десяти–дванадцяти завів сліпого чоловіка похилого віку з баяном. Він заспівав пісню, за яку хлопчику в картуз пасажири кидали гроші, хто скільки міг. Мені дуже сподобалася мелодія пісні й особливо слова. На виході з вагона я підійшов до них і попросив, щоб мені продиктували слова пісні. Чоловік із задоволенням погодився. А я потому поклав у картуз 20 гривень. Хочеться, аби слова цієї пісні почула вся Україна.