Щовихідних молода мама Ірина Остапенко водить свого дворічного сина Артема на виставу до Полтавського академічного обласного театру ляльок. Таке часопроведення вона вважає цікавішим і кориснішим для дитини, аніж дозвілля біля телевізора. Поки що хлопчик із задоволенням знайомиться з пригодами Дюймовочки, трьох поросят, Лисички–сестрички і Вовка–панібрата. Але надалі, говорить Ірина, в репертуарі театру хотілося б бачити вистави сучасніші й реалістичніші, за творами сучасних українських авторів. Але чи можна розраховувати на появу подібних вистав в українських театрах для дітей?

Першим фільмом, який побачили на фестивалі, була друга повнометражна стрічка Джеффрі Чендора All is lost («Все втрачено»). Мабуть, щоб не викликати недоречних політичних алюзій, організатори переклали назву фільму як «Не згасне надія». До речі, фільм представила продюсер картини, одеситка за походженням Ганна Герб.

На головну і єдину роль у фільмі режисер запросив живу легенду американського кінематографа, дворазового лауреата «Оскара» — 76–річного Роберта Редфорда. Картина була представлена у позаконкурсній програмі 66–го Каннського кінофестивалю, де Редфорда зустріли бурхливими оваціями. Фільм про те, як літній чоловік сперечається зі стихією, один на один з океаном, викликає сильні співпереживання. І хоча президент фестивалю Вікторія Тігіпко заперечувала, що цей фільм відібрали тому, що він про море і на тематику близьку одеситам, усе ж таки цю роботу найбільше оцінили мешканці Одеси. Знайомі моряки навіть похвалили стрічку за достовірність у кадрі. Але про все по порядку...