Шелест «Болоньї»

      Минулого тижня у рамках програми науково-технічної співпраці між Україною та Німеччиною, яка була започаткована 1997 року, в Києві відбулося шосте засідання робочих груп, до складу яких входять представники міністерств освіти двох країн.

      Професор Андрій Глужій — співголова групи з українського боку, заступник міністра фінансів — є ентуазіастом вступу України до так званого «Болонського процесу». «Болонський процес» — це найбільш важлива і широкомасштабна реформа вищої освіти в Європі. Кінцевою її метою є утворення до 2010 року в усіх країнах-членах «Процесу» «зони європейської вищої освіти». На практиці це означає уніфікацію навчального процесу, дипломів та наукових звань у всіх країнах «зони», що надасть можливість викладачам читати лекції у будь-якому університеті, а студентам, за бажанням, — кожен новий семестр навчатися в якомусь іншому європейському університеті, бо їхні заліки за попередній семестр, а також дипломи та наукові звання визнаватимуться університетами всіх країн «зони». Реформа отримала назву «Болонський процес» тому, що її засади було викладено під час святкування 18 вересня 1989 року 900-річчя Болонського університету в Італії, на якому були присутні ректори більшості європейських університетів. Хоча, як насправді, вже цілком оформлена програма реформи під назвою «Болонська декларація» була підписана міністрами освіти 29 європейських країн лише 19 червня 1999 року. На цей час членами «Болонського процесу» є 36 європейських країн, включно з чотирма пострадянськими: Естонією, Латвією, Литвою та Росією. Остання приєдналася минулого року.

      Андрій Глужій з упевненістю заявив, що Україну буде прийнято до «Болонського процесу» в травні 2005 року, на черговій зустрічі міністрів освіти країн-учасниць. Його оптимізм поділяє і німецький співголова робочої групи пан Вольф-Міхаель Катенгаузен. Професор Глужій у зв'язку з цим виклав головні завдання, які Україна має виконати до березня 2005 року. Наша країна, на жаль, наразі не поступається Європі лише за рівнем студентського самоврядування. Окрім того, слід перейти від триступеневої градації дипломів про здобуття вищої освіти (бакалавр—спеціаліст—магістр) до європейської двоступеневої (бакалавр—магістр), ліквідувати звання доктор наук, бо в інших країнах є лише кандидати, а доктор у деяких країнах залишається лише як почесне звання. Інше надважке завдання для України — зробити вищу освіту загальнодоступною і впродовж усього життя людини, щоб вона могла пристосовуватися до нових умов. «Болонським процесом» також передбачається високий та гідний рівень життя студентів, їхніх стипендій та умов життя у гуртожитках.

      Окремі українські ВУЗи віднедавна самотужки намагаються виконувати умови «Болонського процесу», укладають угоди про взаємне визнання дипломів, обмін студентами. Пан Катенгаузен повідомив, що за програмами обміну студентами впродовж 2003 року 3700 українців навчалися у Німеччині й 700 німців — в Україні. На це уряд Німеччини виділив 13 млн. євро. Окрім того, впродовж останніх п'яти років приблизно 3900 викладачів німецької мови з України пройшли стажування у Німеччині.