Звертаюся до пана Юрія з приводу його листа в Міністерство оборони України з пропозицією заборонити у військових ліцеях бойову підготовку, стрільбу, кидання гранат та інше.
Юрію! Якщо у тебе немає Батьківщини — тобі не треба відстоювати її незалежність, зміцнювати її обороноздатність, виховувати патріотів.
Якщо в тебе нема поняття національності — тобі байдуже, в чиїх інтересах, якого чужого народу, якої чужої країни ти дієш.
Якщо тобі байдуже, як виховуватимуть нашу молодь, і ти вдаєш, що не розумієш, з якого віку треба виховувати дітей, щоб зробити з них повноцінних кадрових офіцерів, то скоро ти візьмешся за ліквідацію викладання військової справи у школах.
Здається, в тебе є бажання прислужитися ворогам Русі–України і розвалити її армію та флот, і ти ж, «гуманіст», не помічаєш, що ніхто з ворогів чи дружніх нам держав не ліквідовує військове виховання і військову підготовку дітей–кадетів.
Немає сумніву, що внутрішні вороги–окупанти і представники спецслужб «дружньої» країни у нашому оборонному відомстві одразу ж підхоплять твої «гуманні» ідеї і вже будуть виконувати це «благородне» починання з ліквідації військової підготовки у військових ліцеях як один із кроків для знищення армії та флоту України.
Ти не перший! Уже були такі «гуманні й благородні», які «обґрунтовано» здали безкоштовно ракетно–ядерну зброю, а заодно і тактичну, лишивши Україну без сучасного ядерного аргументу проти дій агресорів.
Отже, через таких, як ти, «маємо те, що маємо». Держава беззахисна.
Завдання твоє, продиктоване правлячими в нашій державі представниками нацменшин із сусідньої держави, нам цілком зрозуміле — зробити українську націю м’якотілою, безвольною, нездатною ні фізично, ні морально захистити себе.
Тобі, який жодного дня не служив ні в армії, ні на флоті, не зрозуміти, як готують вояків і з якого віку краще починати, щоб отримати професіонала.
Це зовсім інше, ніж підготовка менеджера, юриста, економіста чи історика (який часто, до речі, й історії не знає). Це зовсім інше — вояка підготувати фізично та психологічно не те ж саме, що цивільних спеціалістів. Щоб виховати, загартувати офіцера, в закордонних військових закладах, окрім військової підготовки, проходять пригодницьку практику з арсеналу екстремальних, небезпечних для життя видів спорту — альпінізму, парашутизму, спортивної авіації, вітрильного мореплавства, дайвінгу...
Та і в нашій історії були козацькі джури, кадетські корпуси, школи юнг, добровільні товариства сприяння армії, авіації та флоту. Все це закладається з дитинства і юнацтва. Інакше не буде проведено відбору, селекції, не буде раніше закладено навичок бійця.
Краще б ти, Юрію, зайнявся іншим. Так, є досвід Болгарії, коли про дітей–сиріт дбала держава, віддаючи їх до військових навчальних закладів. А це не ПТУ, бо в цьому випадку держава й надалі піклується про таких дітей: вони й у матеріальному плані, і житлом більш забезпечені.
Стоїть питання про військовий ліцей для сиріт у Батурині. І гроші поки не розтринькали. Але нинішню владу питання Батуринського військового ліцею не хвилює. Отже, поле діяльності, для тебе, Юрію, є. Чи в прислуговуванні окупаційній владі цей вид діяльності не підходить?
Юрій ЦАРЕНКО, голова Оболонської організації
Спілки офіцерів України
Київ