У давнину були видатні мужі, що мали особливий хист простою мовою розтлумачувати право народові, пояснювати щонайскладніші речі і давати йому поради. Адже право, коли знайомишся з ним, здається неважливим, а в житті воно, навпаки, необхідне. Свій власний досвід дає впевненість стверджувати, що Закон — це не те, що написано на папері, а як він втілюється в життя. Хіба ви самі не бачите, що кожного дня з’являються нові закони та проекти змін до них і до Конституції? Не думаю, що нинішні можновладці і законодавці, які взяли на себе обов’язок прийняття та застосування законів, не обізнані в загальних питаннях права. Проте наша доба цілком свідомо, з дивним самовдоволенням, змушує засумніватись у тому, що життя йде за простими, правдивими законами. Наочне цьому підтвердження — разюча нерівність перед законами, привілеями, особливими правами і пільгами, обмеження громадянської чи політичної свободи. Ті, що біля владного корита, вловили ілюзії народу щодо кращого життя, але, розуміючи, що всіх і зразу щасливими не зробиш, стали робити щасливими себе, і найкращу народну ілюзію перетворили на брехню. Мало того, нині політика докотилася до того, що чим переконливіше викривають дії опонентів у видимих і уявних порушеннях, тим важче знайти пораду, як бути далі.