В «УМ» за 18 червня 2013 року прочитав статтю «Погана новина для Віктора». Уважно вивчивши матеріал, я дійшов думки, що це та новина для Віктора, яка дає йому впевненість бути обраним на другий термін.
У газетах часто пишуть «Леді Ю». Але ж вона сьогодні не леді, а звичайна зечка. Питання, чому і за які заслуги їй такі пільги, якщо суд уже визнав її злочинницею і посадив за ґрати, що є об’єктивно правильним? Чому ця леді–зечка боїться розгляду справи про вбивство Щербаня, його дружини та стюардеси? Чому ця зечка не дасть відповіді, хто провів до Верховної Ради Лозинського та тушок від її «Батьківщини»?
Мені страшно, що така розумна людина, як Арсеній Яценюк, розформувала свою партію для того, щоб поповнити лави «Батьківщини». Дії Арсенія — це зрада об’єднаної опозиції, не що інше, як підтримка Віктора на другий термін.
А щодо Юлі, то рік тому в «УМ» була публікація, факти з якої, лігши на шальки терезів, показали, ким вона є насправді.
2005 рік. БЮТ у коаліції з «регіоналами» та комуністами відправили у відставку уряд Єханурова. Це був один із перших актів співробітництва Тимошенко з прокремлівською п’ятою колоною в розхитуванні помаранчевої коаліції .
2006 рік. БЮТ провів вибори до Верховної Ради з різкою критикою союзника по коаліції НУ. Висновки читач зробить сам.
2007 рік. БЮТ разом із регіоналами та комуністами, подолавши президентське вето, ухвалили дуже важливий закон про Кабінет Міністрів, і це було подальшим скороченням повноважень Президента.
2008 рік. Злочин проти України! Тимошенко на догоду Росії заблокувала використання нафтогону Одеса—Броди в аверсному напрямку, що зменшило б енергетичну залежність України від Росії. Цим актом зруйновано досягнуті Ющенком міжнародні домовленості з Азербайджаном і Польщею, спрямовані на диверсифікацію постачань нафти в Україну та країни Європи.
2008 рік. Війна Росії проти Грузії. Стоїть питання: «наступна — Україна?». Ю. Тимошенко як голова уряду та лідер БЮТ не допустила ухвалення ні урядової, ні парламентської заяви на захист територіальної цілісності Грузії.
2008 рік. Фракція БЮТ у Верховній Раді разом із «регіоналами» та комуністами проголосувала за прийняття низки законів, які обмежували повноваження президентської гілки влади на користь Верховної Ради, а також спрямованих на використання російської мови державними службовцями. (Сьогодні ж аферистка Леді Ю. виступає про державний статус української мови. Яке лицемірство! Воно й демонструє суть політичної діяльності Тимошенко).
Підкилимна робота БЮТ і «регіоналів» зі створення «ширки» та нової Конституції (2009р.) закінчилась тим, що Янукович публічно відмовився від подальшої співпраці з БЮТ. Сьогодні ж Яценюк проковтнув наживку Леді Ю. і зрадив сили опозиції у ВР.
Мені не по собі стає від розуміння слів Ярослава Кендзьора («УМ» 14–15 червня 2013 року): «Попри словесну перепалку, Янукович і Тимошенко залишаються, на мій погляд, партнерами. Я маю право стверджувати, що Юлія Володимирівна є співавтором разом із Віктором Федоровичем пам’ятної харківської угоди. Адже перший крок «до Харкова» було зроблено в Москві 19 січня 2009—го, коли Юлія Володимирівна привезла газову угоду».
Тимошенко працювала в унісон із кремлівськими шовіністами. Така співпраця простежується з 2005 року, коли після поїздки до Москви там було закрито кримінальну справу проти неї в обмін, як тоді писали деякі ЗМІ, на співробітництво в поваленні Ющенка. Тимошенко була однією з головних (разом із «регіоналами» та комуністами) діючих осіб у пропагандистській кампанії Москви проти українського Президента Ющенка.
Уже навіть ця мізерна частка фактів свідчить, що гасла про патріотизм Тимошенко не підтверджуються її діями, які мають чітку антиукраїнську та проросійську орієнтацію — аж до здачі національних інтересів України і придушення прагнення українського народу до незалежності нашої держави.
В. Мироненко
Миколаїв