Усі роки незалежності проблема села не сходить з порядку денного: усі розуміють, що село є невід’ємною частиною української нації. Всі розуміють, але підходять до проблеми з різних позицій. Українські патріоти наголошують, що село — це люди, а їм потрібні робочі місця. Природне робоче місце селянина — це фермерське господарство, яке потребує робочих рук сім’ї і тому безпосередньо впливає на демографію нації; фермерське господарство є первинною ланкою малого і середнього бізнесу — основи стабільності національної економіки.
Антинаціональні сили, говорячи про відродження села, роблять ставку на великотоварне виробництво, нарощування експортного потенціалу. Але з відродженням села це аж ніяк не пов’язано, бо нарощувати виробництво можна і руками найманих сезонних робітників, наприклад, китайців чи індусів.
А якщо поглянути на фактичну ситуацію, то бачимо, що і досі триває нищення селянського стану, започатковане сталінською колективізацією. Більшовики розуміли, що знищення самостійного, самодостатнього українського селянства є гарантією поневолення нації.
Пізніше антиселянську політику в Україні запровадили 1990 року, коли тодішній Голова Верховної Ради Л. М. Кравчук відкинув програму «Як врятувати село», запропоновану досвідченим агрономом Федором Моргуном.
А в наш час є безкровні, ринкові, ще дієвіші методи руйнації села. Будь–яке виробництво не може існувати без ринку збуту. А влада нині робить усе, щоб перекрити кисень селянину, що найяскравіше видно на прикладі боротьби з так званою «несанкціонованою торгівлею».
Акції полтавської влади проти вимушеної форми реалізації селянської продукції власного виробництва настільки регулярні, що вже стали традиційними і до них усі звикли. Але останні заходи були особливо цинічними. У сезон дозрівання полуниці «несанкціонований» ринок на привокзальній площі станції «Полтава–Південна» був щільно уставлений невідомо звідки прибулими легковиками, тут же з’явилися й численні наряди міліції.
Термін «несанкціонований» для цього ринку не зовсім коректний, бо торгують тут із моменту визволення Полтави від німецьких окупантів. Спочатку тут були рундуки з дашками біля Будинку культури залізничників, потім ринок перевели в парк БК, а коли і там місця забракло, він вийшов на площу. Тож за 60 років він став традиційним, невід’ємною частиною місцевого колориту.
Ще одним зручним місцем для демонстрації того, хто в місті господар, став молочний ряд біля 4–ї міської (старої) поліклініки. Сюди роками ходять по свіжі й натуральні молоко, сир, сметану, масло мешканці всього Алмазного мікрорайону Полтави. Тут кожен має «свою» молочницю. А ще це своєрідний майданчик для спілкування міщан із селянами.
Пояснення боротьби з «несанкціонованою торгівлею» нібито благородне — усунення антисанітарії в торгівлі продуктами харчування. Але логіка тут присутня тільки на перший, емоційний погляд. Продукцію сільського двору чи дачної ділянки покупці перед вживанням миють або піддають термічній обробці, чого не зробиш із деякими санкціонованими продуктами. Візьмемо для прикладу супермаркет «Брусничка» в тому ж мікрорайоні: печиво, вафлі, пряники, які ніякій обробці перед вживанням підлягати не можуть, лежать у відкритих коробках, а в тісних проходах над ними проносять продуктові кошики, які санітарно чистими назвати не можна. На ринку «Мотель» у тісних крамничках відкритими лежать рулети, тістечка, інша випічка… І в цих випадках санстанція сліпа, а адміністрація «безсила».
Ось тепер ми починаємо розуміти, що справа не в санітарії, а в економічній політиці. Ринки і супермаркети належать «хорошим» мільярдерам (наприклад, «Брусничка» — клану Р. Ахметова), а «несанкціонована» торгівля — всього лише сфера реалізації продукції дрібних виробників — селян, які нині виживають лише за рахунок городу та молочного тваринництва.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
