Ці унікальні tserkvas

26.06.2013
Ці унікальні tserkvas

Херсонес Таврійський. (з сайта wikimedia.org.)

Завтра у столиці Камбоджі Пномпені завершується 37–ма сесія Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, яка могла стати для України вельми неприємною. Через активну забудову в буферній зоні Софії Київської та Києво–Печерської лаври ці визначні як в історичному, так і в релігійному сенсі пам’ятки могли бути виключені зі списку об’єктів Світової спадщини (в якому розділяють одну позицію). Як повідомив міністр культури України Леонід Новохатько, за таке рішення виступали представники Німеччини та Швейцарії. Проте більшість країн, зокрема Росія, Японія, Алжир, проголосували за те, щоб не позбавляти Софію і Лавру цього статусу.

Більше того, під час сесії у Пномпені перелік об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО поповнився ще одразу двома «українськими» рядками: Комітет вніс до цього списку дерев’яні церкви Карпатського регіону та заповідник Херсонес Таврійський.

Завдяки першій з цих двох позицій міжнародний лексикон поповнився ще одним «неперекладним» словом (як, наприклад, perestroika, glasnost, а після Помаранчевої революції — і Maidan). Унікальні дерев’яні храми у списку ЮНЕСКО фігурують під оригінальною назвою — tserkvas: Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine («Дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні»).

Церкви, збудовані з дерев’яних брусів без єдиного цвяха, розташовані на прикордонній території, тому ця пропозиція була спільною, українсько–польською. До переліку потрапило 16 храмів XVI — ХІХ стст. по вісім від України та Польщі. Власне, всі вони є по суті українськими, адже зведені парафіянами православних та греко–католицьких громад українців, що раніше мешкали на нині польській території. Як зазначено на сайті ЮНЕСКО, церкви «репрезентують культурну виразність чотирьох етнографічних груп, а також декоративні й технічні характеристики, яких вони досягли свого часу. Tserkvas — це спадок окремішньої будівельної традиції, що корениться в православній церковній архітектурі, в якій переплітаються елементи місцевої традиції і символічні посилання на космогонії власної громади».

Також до переліку визначних культурних та природних об’єктів, що становлять надбання всього людства, відтепер входять руїни давньогрецького міста–держави Херсонес Таврійський, що на території сучасного міста Севастополь у Криму. Новий об’єкт Світової спадщини складається з решток самого Херсонеса (у слов’янських джерелах — Корсунь) і ще семи сільськогосподарських ділянок, які забезпечували стародавнє місто харчами, зокрема продуктами виноробства. У комплексі ця сільськогосподарська територія називається «хора».

«Херсонеське городище­ є єдиним у Північному Причорномор’ї цілісно збереженим зразком античного міста, яке існувало з V століття до нашої ери до XIV століття нашої ери. Тут збереглися залишки міського планування ву­лиць, житлових, господарських та культурних споруд… Хора — це унікальні фрагменти ділянок сільськогосподарських околиць стародавнього міста. Єдиний подібний приклад у Європі, який дає можливість зрозуміти систему організації господарської діяльності та розподілу території між громадянами античного міста», — так розповів про новий об’єкт у списку ­ЮНЕСКО міністр Новохатько.

ЗНАЙ НАШЕ

Тепер у переліку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО є сім позицій з України:

— собор святої Софії і пов’язані з ним монастирські будівлі та Києво–Печерська лавра в Києві;

— ансамбль історичного центру Львова;

— резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях;

— геодезична дуга Струве (транскордонний об’єкт, який охоплює кілька країн);

— букові праліси Карпат на території України, Словаччини й Німеччини (природний об’єкт);

— дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі й України;

— стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора в Севастополі.

 

НАШ ПЕРЕЛІК

Українські дерев’яні храми, що отримали найвищий пам’яткоохоронний статус: церква святого Юрія у Дрогобичі (Львівська обл.; II пол. XVII ст.), церква Пресвятої Трійці у Жовкві (Львівська обл.; 1720 р.), церква Собору Пресвятої Богородиці у Маткові (Львівська обл.; 1838 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому Вербіжі (Івано–Франківська обл.; 1808 р.), церква Зішестя Святого Духа у Потеличі (Львівська обл.; 1502 р.), церква Зішестя Святого Духа у Рогатині (Івано–Франківська обл.; поч. XVI ст.), церква Собору святого Архангела Михаїла в Ужку (Закарпатська обл.; 1745 р.), церква Вознесіння Господнього в Ясіня (Закарпатська обл.; 1824 р.).

 

  • Загадки під саркофагом

    На сторінках нашої газети ми вже зустрічалися з відомим українським археологом і археозоологом, кандидатом історичних наук Олегом Журавльовим. Майже три десятиріччя своєї пошукової діяльності він присвятив давній грецькій колонії Ольвії, що неподалік мальовничого міста на Дніпровському лимані Очаків, овіяного звитяжною славою запорозьких козаків. >>

  • Чи прийде замість Леніна Шевченко?

    Минулого року, презентуючи у Запоріжжі книгу «Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву», письменниця Оксана Забужко висловила захоплення греблею Дніпрогесу, «довжелезним» проспектом Леніна (який щойно отримав назву Соборний). І зауважила: «Дивно, що у вашому місті немає пам’ятника Шевченку...» >>

  • Пункт здавання старовини

    Міжнародний скандал, що потихеньку розгорається у Львові, має всі шанси перерости на повноцінне протистояння наукових еліт з українською владою. Річ у тім, що київські чиновники «рекомендували» віддати Польщі цінний архів імені Оссолінських, що зберігається в Науковій бібліотецi імені Василя Стефаника, а польська сторона натомість віддасть Україні архів Наукового товариства імені Тараса Шевченка. >>

  • Жити як трипiльцi

    Усі ми прагнемо пізнати навколишнiй світ, їдемо в далекі чужі країни. Але часто забуваємо, що наша земля містить у собі багато нерозгаданих таємниць. Одне з таких таємничих місць розташоване на Черкащині — у серці загадкових трипільських земель. Журналiстка «УМ» відвідала цi трипільськi території й побувала в осередку культурної спадщини тих часів — історико-культурному заповіднику «Трипільська культура». >>

  • Будиночки живих історій

    Вони нагадують паралельну реальність або Харків у минулому, гонористо проігнорований сучасністю. Варто звернути з тротуару центральних вулиць трішечки вбік, одразу перед очима з’явиться він — будиночок із дерев’яною верандою, яку догори обплів столітній дикий виноград. >>

  • Новобудови як діагноз

    Архітектори, члени Українського національного комітету Міжнародної пам’яткоохоронної організації ICOMOS, переконані — через новобудови, які руйнують історично сформований краєвид давнього Львова, місто може бути виключеним зі Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Це питання вже навіть було включено до порядку денного на минулорічній 37–й сесії Комітету Всесвітньої спадщини. >>