У червні 1941 року в урочищі й соляній шахті Саліна в Старосамбірському районі сталися жахливі події. Більше 3,6 тисячі ні в чому не винних мирних жителів були жорстоко закатовані співробітниками НКВС. Очевидці стверджують, що протягом двох тижнів спецслужби привозили сюди трупи, щоб сховати. Коли ж люди таки добралися до місця, то побачили замордовані до невпізнаваності мертві тіла, які заповнили всю копальню.
Конгрес Українських націоналістів наводить такі спогади свідків тих подій: «В суботу 26 червня 1941 pоку мешканці містечка Добромиль відкрили на Саліні за містом, поблизу села Ляцьке, яму, повну трупів. Яма–шиб, глибока на 36 метрів, у ній було 77 трупів. Теж знайдено 51 труп помордованих НКВС в’язнів у двох провізоричних могилах на подвір’ї в’язниці, рештки спалених трупів у будинку дирекції лісів. Тіла страдальників були так побиті, що багатьох iз них не можна було вже розпізнати. Упізнати вдалось о. Кебуза з села Макова. Він мав поламані руки і відтятий язик. Далі ще знайдено Миколу Возьного з Ляцького, тіло якого було подірявлене штиками...».
Минулої суботи в урочищі відбувся мітинг–реквієм та поминальна панахида. В подальшому тут заплановано звести меморіальний комплекс «Біль Саліни».