«Чарка кави» за здоров'я Лева

27.07.2004

      Львів у мене завжди асоціювався з ароматом кави, із затишною Вірменською церквою, де свічки можна поставити просто у вогкий, ніжний пісок, і — з «дефіцитом» води. Місцевим мешканцям зайве розповідати, що значить її економити (воду у Львові подають три години зранку і стільки ж увечері). Хоча самі львів'яни жартують, що для приїжджих «акви» у них завжди вистачить. Адже навіть, коли всі тутешні крани «сухі», перед центральним вокзалом приїжджих радісно зустрічає діючий фонтан...

      До 750-річчя Львова, яке прийде в місто вже у 2006 році, муніципальна влада обіцяє повністю розв'язати постійні проблеми з водою. «Зараз люди отримують воду, згідно з графіком, погодинно. Через два роки її буде вдосталь для всіх і в будь-який час», — запевнив «УМ» головний спеціаліст із водопостачання управління інженерного господарства Львівської міськради Олег Піх. Для цього протягом наступних двох років у місті ремонтуватимуть усі насосні станції, свердловини, водогони і міські водопровідні мережі. За словами Олега Піха, після такого комплексу робіт води у Львові не тільки прибуде, а ще й поліпшиться її якість.

      Гроші на іменини міста виділили й українські парламентарії. З держбюджету на святкові заходи та підготовку до них загалом витратять 114 мільйонів гривень. Кошти підуть, в основному, на облаштування центральної частини міста та ремонт історичних пам'яток. Та тільки на «гарячі» потреби. Тож гроші на протиаварійні роботи дадуть на «розколотий» храм святого Лазаря (ХVI століття), Будинок органної та камерної музики і унікальний музичний орган.

      До круглої дати народні обранці також постановили вирішити проблему з облаштуванням Музично-меморіального музею імені Соломії Крушельницької та відселенням із його території жильців. «У 1903 році Соломія Крушельницька купила цей будинок для своєї родини. Після її смерті в ньому ще трохи пожила її молодша сестра. В 80-х приміщення поділили на комуналки і заселили в нього людей. Тут вони живуть і досі, — розповідає «УМ» директор Музею Соломії Крушельницької Галина Тихобаєва. — За відселення людей із цього приміщення ми «воюємо» ще з 90-х років, коли тут утворився музей».

      За словами Галини Василівни, «сусіди Крушельницької» постійно підтоплюють музейне приміщення. «Це живі люди, і їх можна було б зрозуміти, але ми теж не можемо ризикувати своєю колекцією», — пояснює пані Галина. Нині це не єдиний головний біль «музейників»: 15 тисяч цінних історичних експонатів просто нема де зберігати. До того ж більш як за десятиріччя свого існування музей досі не «розжився» на фондосховище. До 750-річчя Львова влада постановила повністю відселити мешканців. Водночас Галина Тихобаєва запевняє, мовляв, виділених грошей вистачить лише на те, щоб підшукати квартиру одній сім'ї, решта — шість — залишаться за нинішніми власниками. Загалом до святкування Дня народження міста Лева готуватимуться всі управління міста протягом двох років.

  • Що сказав би Бандера Шевченку,

    Задум написати цей матеріал виник після прочитання на місцевих інтернет–сайтах мало не сотні коментарів щодо спорудження у Тернополі монумента Незалежності. Відтак походила ще біля наших гарних (і не дуже) пам’ятників, порозмовляла з людьми, пригадала деякі події недалекого минулого і дійшла висновку, що у сучасних тернопільських пам’ятників усе–таки якась особлива «карма», міцно пов’язана з політикою. Йдеться не про монументи політичним діячам, а про зовсім інше. Наприклад, про те, чому більшість головних пам’ятників мого рідного міста розташовані зовсім не там, де вони мали б стояти відповідно до здорового глузду. Але про все по черзі. >>

  • Андрій Садовий: Моє найголовніше завдання — повернути мудрих людей до Львова

    Головною топ-темою минулого тижня є довгоочікуване святкування 750-річчя Львова. Для України відзначення цієї дати, без сумніву, займе чільне місце і серед найпомітніших подій року. Підготовка до ювілею тривала кілька років, але всією основною організаційною роботою та пошуком спонсорів займалася протягом останніх кількох місяців нова влада, яка зайняла крісла в мерії навесні. Про свої враження від святкувань і про наболілі для Львова теми «УМ» розпитала у мера Львова Андрія Садового. Окрім того, на минулих вихідних у Львові вдалося зустріти багато відомих особистостей, серед них і екс-львів'ян. «УМ» вони розповіли про свої асоціації зі Львовом і про те, як повернути столиці Галичини гордий статус П'ємонту, яким вона славилася на початку 90-х років. >>

  • Хто вкорочує терновий корінь?

    Тернопілля виплекало цілу плеяду визначних українських діячів культури, науки, техніки. Воно в доленосному вінкові України тричі слугувало заборолом Європи від степу. Уперше — проти монголо-татар; вдруге — від турків із татарами; втретє — коли лютував московський комуністичний імперіалізм. Недаремно за середньовіччя наше Надзбруччя вкрили твердині-замки, яких тут налічувалося понад сто. Тепер — лише кілька десятків забутих, засмічених руїн.
    Тернопіль — це мур національного відродження 1988—1991 років. Цей край допоміг в особистісному становленні чинного Президента України і цілковито підтримав його у 2004-му. Уже сьогодні дослідження доводять, що через Тернопільщину, яка розташована в українському межиріччі (Дністра та Дніпра), поширювалася Трипільська старожитна культура в глибину Правобережжя.
    28 серпня Тернопіль святкував «три в одному» — традиційні День міста, храмовий празник (Успіння) та 465-річчя від свого заснування. Гримів концерт «Зірки України — Тернополю» з грандіозним феєрверком. Але у фахівців-істориків постає питання: невже Тернопіль такий молодий? Чи не навмисне досі вкорочували його корінь? >>

  • На символ Львова не шкода й пенсії

    Міський голова Львова Любомир Буняк виготовив новий колар (ланцюг), який разом із іншими атрибутами міста носитиме суто на великі свята. Першою такою нагодою стала 14-та річниця незалежності України, коли мер зміг продемонструвати своє творіння, яке спроектував особисто. >>

  • Душа просить свята

    Серпень для святкування харківського ювілею обрали з цілком прагматичних міркувань: 23 числа — місцевий День перемоги і заодно День міста. А 24-го, зрозуміло, — чергова річниця незалежності України. Отож, аби життя на теренах мегаполісу не перетворилося на довге масове гуляння, пожертвувати вирішили останньою декадою літа. Словом, почнуть харків'яни двадцятого, а там уже — як Бог дасть і на скільки вистачить грошей. >>