Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Ніде правди діти: від візиту на Вінниччину Наталі Околітенко — ключової фігури у спробі розколоти Національну спілку письменників України — та від її зустрічі з тутешньою творчою інтелігенцією і наступної прес-конференції чогось особливого я не очікував. Та все ж вона виявилась доволі симптоматичною і дала відповідь на кілька важливих питань. Адже одна справа — оголошувати себе новим керівництвом НСПУ на рівні центрального органу і навіть заручатися рішеннями судів нижчих інстанцій, і зовсім інша — здобути підтримку в регіональних осередках, із яких, власне, Спілка й складається. Тим паче що для особистих симпатій та антипатій рядових спілчан постанова судді — не указ.
Уже організаційні моменти розставили кілька промовистих акцентів. По-перше, запланований «головою НСПУ» Околітенко вояж по Україні (Вінниця була тільки першим пунктом) ну просто «дивовижно» збігся з початком президентських перегонів, хоча логічно було сподіватись на такі поїздки минулих осені та зими, в пору ескалації конфлікту. Та й гострокритичний виступ Наталя Іванівна спрямувала перш за все проти Володимира Яворівського, обраного головою на черговому з'їзді НСПУ два з половиною роки тому і одностайно підтриманого 28 лютого цього року, а також проти близькості політичних пріоритетів керівництва Спілки і блоку «Наша Україна». Пані Наталя договорилась до того, що побачила в цьому ознаки «тоталітаризму». А тому, на думку Околітенко, письменницька організація повинна бути поза політикою, обмежившись книговиданням, книгорозповсюдженням та соціальним захистом літераторів. Як тут не згадати загалом справедливий марксистсько-ленінський постулат, що проповідь аполітичності, по суті, є політичною підтримкою чинної влади?
По-друге, творчу інтелігенцію, що зібралася на зустріч, представляли переважно завідувачі районних відділів культури, керівники кількох профільно близьких обласних управлінь із заступниками, група самодіяльних літераторів та чотири письменники-«гекачепісти» (так вони самі себе ідентифікували), котрі від початку «революції» були в команді Околітенко. Із решти двадцяти дев'яти сьогоднішніх членів обласної спілчанської організації (орієнтованої, до речі, на підтримку Яворівського) прийшли... двоє. Та й то — за місцем роботи вони отримали відповідні редакційні завдання щодо висвітлення візиту. Не одержав запрошення навіть голова організації Василь Кобець. Не з'явилися сюди і колеги з інших творчих спілок — художників, фотомитців, композиторів.
Усе це підштовхує до простого висновку: схоже, НСПУ(О) збирається розбудовувати власну регіональну мережу, опираючись на своїх нечисленних прихильників та ігноруючи існуючі спілчанські осередки. А оскільки основні письменницькі сили країни згруповані або в Національній спілці письменників, або в набагато меншій, але творчо активнішій альтернативній Асоціації українських письменників, яка має рівний з нею юридичний статус, то поповнювати лави околітенківцям доведеться здебільшого за рахунок літературних маргінесів, різко знизивши вимоги при вступі. Про останнє на зустрічі було заявлено відкрито і висловлено готовність прийняти в Спілку тих, кого досі не пропускала приймальна комісія через низьку художню вартість творів.
Можна вважати символічним, що затим пані Наталя взяла участь у презентації віршованої збірки місцевого третьорозрядного автора, вихід якої став фактом книговидання, але не фактом літературного процесу.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У день 975-річчя Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ про захист національних святинь України. >>
Ця ініціатива обіцяє стати однією з найбільш важливих подій у духовному й суспільному житті не лише Придніпров’я, а й усієї України. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>