Добро спецпризначення: як на Кіровоградщині створили центр для допомоги дітям з особливими освітніми потребами
Помічнянська громада Кіровоградської області, за вітчизняними мірками, має досить скромний бюджет. >>
Смак темряви
14.06.2013
У місті Лева винахідливий підприємець відкрив ресторан, де кожен може відчути: як це, коли нічого не бачиш. Ідея створення такого закладу — не нова, адже в Європі таких багато. Проте для України він унікальний. Хоча тут дивують і вибагливих європейців, адже у львівському ресторані клієнти можуть не лише поїсти навпомацки, а й спробувати поголитися чи накласти макіяж...
Не «фішка», а соціальний проект
На тлі креативних львівських кав’ярень заклад вирізняється ще й тим, що тут працюють незрячі люди. Це не просто черговий заклад харчування зі своєю «фішкою», а соціальний проект. «Я давно брав участь у кількох проектах УТОСу у Львові, — каже власник ресторану та автор ідеї Тома Балджиєв. — Допомагав чим міг. І ось знову з’явилася можливість».
Перед тим як потрапити на роботу, інваліди по зору проходили тримісячні курси підготовки. Бажаючих працевлаштуватися було багато, але пройти відбір вдалося лише дванадцятьом. Більшість незрячих працюють офіціантами, також у їхні обов’язки входить провести відвідувачів до столика.
«Усі наші незрячі працівники мають освіту. Одна дівчинка займається рукоділлям, є масажисти, викладач історії, юрист і психолог, — каже «УМ» Юлія Сухова, директор відділу незрячих закладу, яка й сама не бачить. — У такому середовищі незрячі не комплексують, тут вони — вільні й незалежні. Коли клієнти чують, що їх обслуговують незвичайні офіціанти, то обов’язково починають розпитувати і про роботу, і про життя. Таких проектів треба якомога більше, адже він демонструє, що незрячі люди швидко адаптовуються й можуть бути чудовими працівниками».
Тут кожен гість може спробувати пройтися «смугою перешкод». На ній є нерівна з вибоїною бруківка, трамвайна колія та каналізаційний люк. «Ми даємо можливість людям зрозуміти, як насправді нелегко незрячим пересуватися містом, — пояснює Тома Балджиєв. — Зав’язуємо очі, даємо в руки ціпок — спробуйте пройтися старовинною львівською вуличкою».
Ранкові процедури навпомацки
Далі відвідувачів заводять до зали. Дорога до неї непроста, адже, як виявляється, зряча людина вкрай рідко опиняється у суцільній темряві. Навіть серед ночі в кімнаті будуть джерела світла: кнопки на телевізорі, цифри на «мікрохвильовій», промені місячного сяйва чи ліхтаря, що пробиваються крізь штори... Цілковита ж темрява — це щось зовсім інше. Тома Балджиєв бере прилад нічного бачення та веде показувати зали. Хоча слово «показувати» доречним не назвеш, радше — відчути. Перша емоція — страх. Здається, наче стіни насуваються, стеля падає, повітря стає в’язким... «Перше відчуття мине за три–чотири хвилини, — усміхається провідник. — Коли саджаємо клієнтів за стіл, даємо трохи адаптуватися і лише згодом приносимо меню».
У ресторані є три зали, кожен з яких розрахований на різні аудиторії, на великі компанії й маленькі. У кожному з залів грає різна музика, є навіть запис звуків дощу чи потяга, що рухається, чи літака, що здіймається в повітря. «Навіть запах у них різний, — продовжує автор ідеї ресторану. — Десь запалюють ароматичні палички, а в котромусь — освіжувач повітря».
Романтична атмосфера темряви припала до вподоби закоханим. За словами персоналу, молоді люди тут можуть дозволити собі набагато більше, ніж у будь–якому іншому розважальному закладі. Для тих же, хто прийшов у ресторан «скуштувати темряви», запропонують різні атракції.
«До прикладу, відвідувачі можуть вмитися, почистити зуби чи навіть поголитися у темряві, — продовжує Тома. — Тобто спробувати всі ранкові процедури навпомацки. Це насправді не так уже й важко, і багато клієнтів у цьому переконалися. За першi кілька днів навіть електрична бритва зламалася. До нас прийшла компанія хлопців, і всі хотіли спробувати поголитись — ось вона й не витримала». Ті, хто зважується на гігієнічні процедури, можуть не перейматися — кожен отримує одноразову зубну щітку і паперовий рушничок. Працівники ресторану кажуть, що атракції дуже популярні (трапляються навіть сміливі панянки, які фарбуються в темряві). До того ж можна спробувати куховарити, малювати чи писати вірші у повній темряві.
«Траплялися випадки, коли відвідувачі розливали напої, — розповідає Тома Балджиєв. — Але не так часто. Щоб уникнути непорозумінь чи проблемних ситуацій, у приміщеннях за всім слідкують працівники в приладах нічного бачення».
