Путін пішов на «Фронт»

У День Росії, який країна відзначила 12 червня, її улюблений (судячи з усе ще високого рейтингу) президент Володимир Путін отримав непоганий подарунок — нову посаду. На з’їзді Загальноросійського народного фронту 60–річного главу держави обрали його лідером, а сама організація нарешті оформилася у щось конкретне.

ЗНФ було створено в травні 2011 року як запасну платформу для походу в президенти на той час прем’єр–міністра Володимира Путіна. Правляча «Єдина Росія» потроху втрачала симпатії народу, до того ж Володимир Володимирович, як свідчили деякі кроки його команди, не наважувався довіряти своєму «повіреному» Дмитру Медведєву на всі 100%. Звісно, Дмитро Анатолійович — людина перевірена й віддана, але ж той факт, що президентство аж надто припало йому до смаку, був таким очевидним. Навряд чи Путін всерйоз побоювався, що Медведєв не поверне «позичене» крісло й сам балотуватиметься на другий президентський термін, але надійна сила за плечима як додатковий аргумент у моральній боротьбі ніколи не завадить.

У часи падіння довіри до політичних партій ЗНФ — «широка коаліція громадських сил для вироблення і реалізації довгострокової програми розвитку суспільства» — мав об’єднати навколо постаті Лідера навіть тих, хто далекий від політики. У фронт вступали цілими колективами й підприємствами, щоб довести свою зацікавленість у розвитку суспільства й засвідчити високу повагу до Путіна.

Утім розмите й надто «заумне» формулювання мети діяльності навряд чи працювало на користь організації. Як засвідчило соціологічне опитування, проведене напередодні з’їзду Всеросійським центром дослідження громадської думки, діяльність ЗНФ підтримує 29% росіян. Більше того, близько 44% респондентів узагалі про таку структуру не чули (або чули, та не звернули уваги). Коли ж соціологи просвіщали їх про те, що воно за штука, люди заявляли, що фронт має «доносити до президента інформацію про те, що насправді коїться в країні», «здійснювати народний контроль за виконанням указів президента» й «організовувати зустрічі з трудовими колективами». Але в жодному разі не перетворюватися на політичну партію.

Сказано — зроблено. Відтепер російський «цар–батюшка» почує кожного — згідно з побажаннями народу, ЗНФ залишився громадською організацією, а сам Путін її офіційно очолив. Про конкуренцію з «Єдиною Росією» більше не йдеться — партія і рух співпрацюватимуть, як два крила однієї високої мети.

Дводенний з’їзд Народного фронту відбувався в Центральному виставковому залі (Манежі) Москви, максимально відгородженому від доступу власне народу подвійним–потрійним кордоном. Самі делегати відгородилися ще й від журналістів — сотні репортерів сиділи в підвальному прес–центрі, поки на чоти­рьох майданчиках з’їзду за зачиненими, хоч і прозорими дверима тривало обговорення статуту організації, принципів її діяльності та інших деталей. До слова, відтепер ЗНФ офіційно називається «Народний фронт за Росію». «Нам було важливо розставити акценти і пояснити, що фронт — це не проти когось, а за Росію», — пояснив журналістам депутат Держдуми В’ячеслав Лисаков, якого цитує Lenta.ru.

Серед учасників високоповажного зібрання вистачало відомих імен — перша жінка–космонавт Валентина Терешкова, улюблений актор мільйонів радянських глядачів Михайло Боярський (звісно, в незмінному капелюсі), телеведучий Михайло Леонтьєв, футбольний тренер Валерій Газзаєв, визначний дитячий лікар і моральний авторитет Леонід Рошаль, голова «Мосфільму» Карен Шахназаров...

Досхочу подискутувавши про те, як завдяки ЗНФ (а в тому, що «народна» назва залишиться попередньою, мало хто сумнівається) звичайні громадяни зможуть донести до президента свою думку про життя в країні, делегати перейшли до урочистої частини з’їзду.

Статут і маніфест новоутвореної (знову–таки, офіційно) організації, яка залишиться громадським рухом, ухвалили без обговорення й одностайно, під дружне скандування залу «Ро–сі–я!». Співголовами фронту так само дружно обрали народного депутата Ольгу Тимофєєву, її колегу по Держдумі, режисера Станіслава Говорухіна та політика Олександра Галушку. Якихось посвідчень у членів загальнонародного руху не буде, зате є щось на кшталт присяги — декларація, згідно з якою член ЗНФ має бути «вільним, справедливим, порядним, чесним, відповідальним і скромним» та всіма силами прагнути до добробуту Росії.

Під шалені овації на трибуну нарешті зійшов Володимир Путін, який не шкодував високих слів про високу мету організації. По завершенні промови президента слово взяв Говорухін і поставив, за його визначенням, «досить дурне» запитання: «Кого оберемо лідером?»

Гучне скандування «Пу–тін! Пу–тін!» сумнівів щодо головної (і єдиної) кандидатури не залишало. Володимир Володимирович задоволено подякував за підтримку й довіру і наголосив, що відтепер ЗНФ — уже не передвиборчий, а постійно діючий інститут. «Ми на правильному шляху», — констатував глава держави.