Що поєднує Ірину Фаріон і Дмитра Нитченка, Мирослава Дочинця і Василя Шкляра, Леоніда Горлача і Володимира Свідзінського, Павла Щирицю і Бориса Нечерду? Мова, література, Україна? Безумовно, але, крім того, їх поєднують літературно–мистецькі премії клубу «Ярославів Вал» та Ліги українських меценатів 2012 року, урочиста церемонія вручення яких відбулася в Бібліотеці Галагана Національного музею літератури України позавчора.
«Не секрет, що найпрестижніша літературна премія Франції — Гонкурівська — має грошовий еквівалент лише 10 євро, але престиж її отримання несамовито високий, адже це — успіх, читачі, тиражі і визнання. Наші премії не мають надпотужного грошового виміру, але вони престижні — це засвідчує час. Наприклад, Літературну премію ім. Бориса Нечерди свого часу отримали Андрусяк, Жадан, Вольвач, Слапчук, Премію ім. В. Свідзінського — Герасим’юк, Качуровський і Базилевський. Це люди — достойні гонору цих премій», — зауважив, вручаючи нагороди, виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький.
А дипломи лауреатів 2012 року з рук президента ЛУМ Володимира Загорія отримали: Мирослав Дочинець за роман «Криничар» (Літературна премія «Ярославів Вал»); Ірина Фарiон, Євген Товстуха і Тарас Компанiченко «За пропаганду українського друкованого слова» (Літературно–мистецька премія імені Дмитра Нитченка); Надія Гуменюк за книгу «Шуршик В. та інші» (Літературна премія ім. Василя Близнеця «Звук павутинки»); Леонід Горлач за книгу «Знак розбитого ярма» (Літературна премія ім. Володимира Свідзінського); Павло Щириця «За пошуки нової поетичної мови» у книзі «Місце Сили» (Літературна премія ім. Бориса Нечерди).
У церемонії вшанування преміантів узяли участь і лауреати попередніх років, запрошені до участі. Зокрема, лауреатка Премії ім. В. Свідзінського Валентина Давиденко наголосила на тому, що «Свідзінський — це недовідкрита літературна планета, і ми мусимо гуртом її відкривати світу». А лауреат Премії ім. Нитченка Володимир Панченко продовжив цю думку, зауваживши, що «лауреатство зобов’язує нас до популяризації тих імен, якими названі ці премії».
«Вони в якомусь розумінні атланти, і небо української літератури має триматися на їхніх плечах. Я тішуся, що це достойники, які втримають», — поділився своїми враженнями поет і прозаїк, голова НСПУ Віктор Баранов.
Завершилося дійство історико–героїчним акордом лідера гурту «Хорея козацька» і лауреата за сумісництвом Тараса Компаніченка. І, здається, всі присутні усвідомили слова Михайла Слабошпицького про те, що в Україні катастрофічно бракує премій, адже, скажімо, у Франції їх є 2000 і вони «піднесені майже до релігійного пієтету». Залишилось донести цю тезу до масової свідомості українців. І перші кроки вже зроблено.