А ЯК У НИХ?

З кожним роком ставлення до сімейних цінностей у світі стає дедалі «спокійнішим» — сучасні молодята часто обирають замість офіційного цивільний шлюб, у багатьох державах формулу «чи згодні ви стати чоловіком і дружиною» з побоювання образити одностатевих молодят замінюють на «шлюбними партнерами». Та попри це, навіть у дуже толерантних країнах розлучення чинного глави держави залишається рідкістю. Зраджувати першу леді з актрисами й стажерками, як Джон Кеннеді й Білл Клінтон, відіслати її в глухе село, як Олександр Лукашенко, роз’їхатися по різних містах, як Віктор Янукович зі своєю Людмилою — таких варіантів безліч. Але офіційне розлучення — справа значно серйозніша. Та все ж траплялися в нещодавній історії й такі випадки.

Нельсон Мандела,
президент ПАР (1994—1999)

Шлюб першого чорношкірого президента Південно–Африканської Республіки, загальновизнаного морального авторитета Нельсона Мандели, витримав випробування боротьбою з апартеїдом й 27–річним ув’язненням чоловіка. Але на той час, коли Мандела, вийшовши з тюрми, одержав блискучу перемогу на президентських виборах, вони з Вінні вже не жили разом. На шлюборозривному процесі Нельсон заявив, що дружина його зрадила. Згодом 77–річний глава держави одружився з удовою президента Мозамбіку Машел Грасою, яка стала єдиною жінкою в світі, що була першою леді двох різних країн.

Ніколя Саркозі,
президент Франції (2007—2012)

Незважаючи на досить терпиме ставлення французів до подружніх зрад і розривів, Ніколя Саркозі виявився першим в історії президентом П’ятої республіки, який 2007 року розлучився з дружиною під час каденції. Нове щастя Сарко знайшов із молодшою на десять років копією екс–дружини Карлою Бруні, а екс–перша леді Сесілія швиденько вийшла заміж за багатого бізнесмена.

Уго Чавес,
президент Венесуели (1999—2013)

Покійному лідеру Венесуели не бракувало харизми, яка приваблювала до нього як виборців, так і численних прихильниць. Хтозна, чи це стало причиною розладу стосунків із дружиною Марісабель, але колишня подруга й соратниця не лише подала на розлучення, а й стала однією з найзатятіших критиків політики президента. А Уго наступні десять років після розлучення так і парубкував до самої смерті.

Альберто Фухіморі,
президент Перу (1990—2000)

Проти диктатора Альберто Фухіморі у Перу наважувалися протестувати тільки найбільші відчайдухи. Серед таких опинилася і його дружина Сусана, яка звинуватила чоловіка–президента в корупції і після скандального розлучення заснувала опозиційну партію. У 2000 році Фухіморі довелося рятуватися від революції втечею з країни. Згодом екс–президента засудили до шести років ув’язнення за зловживання владою і ще 25 років — за організацію «ескадронів смерті».

Сильвіо Берлусконі,
прем’єр–міністр Італії (1994—1995, 2001—2006, 2008—2011)

Дружина Берлусконі Вероніка Ларіо терпіла походеньки дона Сильвіо впродовж 30 років, та зрештою не витримала. Розлучення втретє прем’єра Берлусконі було одним із найскандальніших розривів — Вероніка відсудила в медіа–магната «аліменти» в розмірі 3 мільйонів євро щомісяця. Обурений Берлусконі назвав суддів, які ухвалили таке рішення, «підстаркуватими феміністками» і зібрався у свої 76 одружитися з 27–річною моделлю.

Альваро Колом,
президент Гватемали (2008—2012)

На відміну від згаданих вище, розлучення лідера Гватемали виявилося фіктивним. За Конституцією, близькі родичі чинного президента не мають права балотуватися на цю посаду на наступних виборах. Але для першої леді Сандри Торрес конституційна норма перепоною не стала — після розлучення Центрвиборчком зареєстрував її кандидатом. Щоправда, вибори Сандра все одно програла.