Мабуть, це була одна з найкращих ігор збірної України в історії — саме за якістю гри, а не просто за результатом. Із чорногорським успіхом «синьо–жовтих» приблизно на одному рівні стоїть хіба виїзний матч із турками восени 2004 року, коли підопічні Блохіна виграли з рахунком 3:0. Тоді теж тривала відбіркова кампанія чемпіонату світу, як і нині. Різниця в тому, що в дні Помаранчевої революції збірна України мала право на помилку — а зараз ліміт невдач вичерпано, і кожен матч — як останній.
4:0 — хто б міг подумати, що підопічні Фоменка, підточені численними кадровими втратами, обіграють балканських вискочок наскільки переконливо? Але під керівництвом Фоменка команда дивує і вболівальників, і опонентів, і, мабуть, саму себе. Приїжджаючи із клубів у «розібраному» стані, часто — після довгих відсидок на лавах запасних, футболісти збірної України б’ються, наче востаннє, і літають, наче на крилах.