Ото їду по дорозi, що асфальтом зветься,
І чомусь менi, небозi, в головi снується
Ще з минулого столiття анекдот простенький,
Як сватали неборака його тато й ненька.
Знайшли дiвчину багату, хоч i некрасиву,
Зате має гарну хату, коненяток сивих.
Зі сватами спiлкуються у святу недiлю,
При нагодi у свiтлицi накрили застiлля.
Чаркуються, розмовляють, запитують в зятя:
Чи соломою, залiзом крита ваша хата?
Зять майбутнiй задумався i каже з вiдрiзом:
— Щоб солому не зривало, тато клав залiзо.
Отак ми свої дороги потрошку латаєм:
Де пiсочком, де камiнням ями засипаєм.
А в медiа наша влада нас усiх втiшає,
Що успiшно i надiйно вона їх латає.
Уже майже сто процентiв привели до ладу,
Всього лиш на три вiдсотки не хватило ради.
Люд спiлкується активно i кожен питає:
Якi маєте дороги у вашому краї?
А у вiдповiдь: ми входим у цi три вiдсотки,
Бо у ямах всi дороги, як рванi колготки.
Тож де цiлi всi вiдсотки, може, в Межигiр’ї
чи в Прем’єра i мiнiстрiв на власнiм подвiр’ї?
Вiдповiдь усiм вiдома, а звiдси нотатки:
Поки владу не замiним, будуть тiльки латки.
Ярослав ГИЦЬ
с. Бужанка,
Іваничiвський район,
Волинська область