День народження Пушкіна 6 червня відзначається в Росії як День російської мови. Це нормально, рідну мову треба шанувати, українці теж шанують мову сусіднього народу, в розвиток якої вони зробили немалий внесок. Ненормальним є, коли мову нав’язують силою, коли за її допомогою створюють політичний «русский мир» (у формулі «Росія закінчується там, де закінчується російська мова» проглядає агресія); ненормально, коли мову штучно возвеличують, ставлять її над іншими, не такими, бачте, великими. Великий язик у мурахоїда, на нього налипають малі трудяги–мурашки, тварина їх перетравлює, язик стає ще більш великим і могутнім.
Усі чули про «великий и могучий», визначення належить І. Тургенєву. Він ще писав про запозичення: «Нам нема чого брати у бідніших за нас» (через неправдивість заклик не було виконано). Ще раніше М. Ломоносов писав, що російський «язык» «велик пред всеми в Европе». Порівнювати мови може той, хто досконально їх знає. Михайло Васильович, кажуть, знав 11 мов, англійську — досконально, але в оді він дав помилкову транскрипцію прізвища Ньютона: «Быстрых разумом Невтонов». Йому було легко судити про «велич», бо саме він «перетягував» із чужих мов у російську всі наукові терміни.
Ніхто з європейських літераторів і вчених, люблячи рідну мову, вважаючи її для себе найкращою, не ставив її вище «пред всеми в Европе». Ніхто в Європі не визнавав також якусь велич російської, її зверхність; виходить: хвалилася коза, що у неї хвіст довгий. Російська — звичайна розвинена мова, для претензій нема жодних підстав; вона запозичила більше 10% тільки загальновживаних слів, а вся науково–технічна термінологія — всуціль іноземна (останнім часом англійська). Німецька, французька, англійська, інші європейські мови майже нічого не перейняли з російської, а вона у них запозичила дуже багато.
Нас цікавлять взаємостосунки російської та української мов. Окрім силової заборони української в російських імперіях (царській і більшовицькій), ідеологи шовінізму доклали зусиль, аби принизити українську мову, «науково» заперечити її існування. Стверджували, що українці ще у Київській Русі користувалися російською мовою; українську мову нібито штучно придумали чи австрійці, чи поляки, чи Грушевський — повний маразм. Подібні нісенітниці поширюють у наш час ті, хто не знає мов, азів мовознавства, натомість мають довгий язик. Заперечення української мови йде з–за кордону, в Україні їм підгавкують представники п’ятої колони, ще більші невігласи, ніж їхні хазяї в Москві.
Не так уже й складно з’ясувати, яка мова «на Русі пєрвєє» була (як висловився би Нестор); можна не поринати в глибини мовознавства, обійтися простими порівняннями та логічними міркуваннями.
У Київській Русі функціонувало дві мови. Всі русичі спілкувалися розмовною руською мовою, на письмі використовували давньоболгарську мову, яку Кирило і Мефодій запропонували всім слов’янам для Святих книг (аналог латини). Цією мовою (церковною, словенською) володіли письменні — церковники (зокрема монахи–літописці), князі, бояри. Давньоруська розмовна мова з часом стала давньоукраїнською, українською. Російська мова виникла в міжріччі Волги та Оки, колонії Русі; угро–фіни стали називатися «русскими» («Чиї підданці?» — «Русские»); мову вони вивчали у церковних школах — книжну. Російська мова сформувалася на основі давньоболгарської з домішками руської, угро–фінської, згодом додалися татарські включення, а ще пізніше — масив іноземних слів–понять, яких не було у російській. Тому–то в російській і болгарській мовах 60% спільної лексики (в українській у 2–3 рази менше). А чужу для них руську мову угро–фіни перекручували, калічили...
Для росіян російська — рідна мова, тому для них прекрасна. Та у світі розвинених мов вона нітрохи не «рівніша» за інші.
Росіян, не захоплених імперською ідеєю «русского мира», тих, хто визнає українську мову за рівну, не бажає її зникнення, слід привітати зі святом.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
