У сьогоднішніх автобіографічних фантазіях російського розливу йдеться здебільшого про прагнення людини до відновлення власної цілісності. Тобто письменницькі спогади як жанр. Повоєнне дитинство, заводська молодість і впевненість у тому, що сили можна черпати зі списку своїх гріхів. Творча, так би мовити, психологія народу–переможця, для якого і сльози ворога народу — божа роса, і дівчина з веслом — обов’язкова предтеча смерті піонерки.