Музей подарунків «Поля чудес» нагадує звалище

«Подарунок відправляється у музей капітал–шоу «Поле чудес»! — із гордістю завіряє на кожній програмі Леонід Якубович, ведучий однойменної телепередачі, яка вже трохи набила оскомину. Зважаючи на те, що чи не на кожній передачі є учасники з України, цікаво було подивитися, які ж дари наших співвітчизників зберігаються у фондах музею. Тож я попрямувала у центральний павільйон Всесоюзного Виставкового центру Москви, де розмiщується музей.

Квиток у музей подарунків «Поле чудес» коштує 200 рублів. На наші гроші це 52 грн. Для порівняння: огляд всесвітньо відомої Третьяковської галереї обійдеться в 250 рублів. Отож, чекала на щось надзвичайне...

Касир пояснила, що тариф подвійний, бо музей подарунків поділяє територію з виставкою акваріумних рибок. А то вже ваша справа — дивитися на «іхтіандрів» чи ні.

За лаштунками залу — сутінки. У приміщенні вимкнуто світло, всі експонати ледве освітленi. Праворуч — рибки, ліворуч, за склом на стелажах — купа експонатів, які щільно прилягають один до одного. Уся експозицiя розмiщується на 20 квадратних метрах.

Керамічні горщики, фарфорові вази з портретами Якубовича стоять просто на підлозі. Щоб роздивитися або прочитати напис, від кого подарунок, треба нахилитися, а то й присісти.

На стелажах за склом — тарілки, годинники, медалі, вимпели, різноманітні статуетки. Окрему продуктову полицю присвячено консервації. Є наші ніжинські огірки і лечо з Полтави. На банцi з томатами невідомого виробника з’явилася пліснява...

Охоронець Віктор повідав, що експонати поновлюються через кожні три місяці. Мабуть, майнула думка, тоді й витирають пил та протирають скло. Бо з першого погляду виставка нагадує горище.

У центрі приміщення — вішалка на три гачки. З кожного звисає якийсь мотлох. Відвідувачам дозволяють його роздивитися і навіть приміряти. Щось на зразок «секонд–хенду». Серед купи одягу — національні костюми, плаття, розписані східні халати, шахтарські роби, військові мундири. Жінка, яка вирішила сфотографувати свого сина у сріблястому піджаку, після примірки ретельно протерла собі та малому руки вологими серветками... Серед купи одягу знайшлася сорочка–вишиванка. Відчувається, що вишивальниця продумувала візерунки, старанно виводила кожну стежку. Та опинилася сорочка серед непотребу.

Найпоширенішими подарунками від українців на «Полi чудес» є фарфорові статуетки запорозьких козаків, а також парочки закоханих. Леоніда Якубовича теж «посвячено» у запорожці, про що свiдчать фігурки наших славних предків з обличчям телеведучого. А ось Якубович у капелюсі й вишиванці. У правій руці тримає первак, під пахвою — свиню. Є й трохи захмелілий Якубович, що притулився до діжки вина.

Серед музичних інструментів у музеї знайшлося місце бандурі й кобзі, а з холодної зброї — булаві.

Найціннішим і раритетним експонатом музею вважається перший чорний ящик 1990 року («Подарунок у студію!), з яким працював ще Влад Лістьєв. Саме йому вручено перший подарунок — грошове дерево. Тоді Лістьєв експромтом промовив фразу: «Подарунок відправлено у музей «Поля чудес!», хоча на той час ніякого музею ще не було. Відкрили його лише 2001 року. Нині тут зберігається 500 експонатів, хоча, за підрахунками, за весь час існування телепередачі дарунків було понад 5 тисяч.