Зелена революція

Якби Помаранчева революція відбувалася не в Україні, а на Сході, це було б щось подібне до того, що зараз коїться в Туреччині. З одного боку — атмосфера щирого братання і взаємовиручки, як на Майдані дев’ять років тому. З другого — жорстке протистояння мітингувальників і правоохоронних органів, до якого, на щастя, в нашому випадку не дійшло. На те він і Схід — без крові обійтися значно складніше. Проте порівняно з подіями «Арабської весни», коли кількість загиблих облічувалася сотнями й навіть тисячами, турецьким протестам поки що вдавалося уникнути летальних випадків. Принаймні повідомлення про щонайменше чотири жертви, яке поширювали в соціальних мережах обурені протестувальники, офіційно досі не підтвердилося.

«Я бачив, як фанат «Фенербахче» допоміг піднятися «галатасарайцеві»

Вибух народного гніву спровокувало рішення влади на чолі з прем’єр–міністром Туреччини Раджепом Тайїпом Ердоганом відновити на території, де зараз розташований парк Гезі, османські військові казарми ХІХ сторіччя і звести там торговельний центр. Обурені тим, що в них відбирають ледве не останню зелену оазу у величезному місті, мешканці Стамбула почали збиратися на площі Таксім. Спершу мирний протест увечері минулої п’ятниці вилився в масові сутички з поліцією. Силовики застосували проти маніфестантів сльозогінний газ і кулі, чим розбудили звіра. Пригадавши все, чим їм допік за понад десять років свого перебування при владі чинний глава уряду, турки згуртувалися вже не в екологічному — політичному протесті.

До демонстрацій почали приєднуватися тисячі нових учасників, а сам протестний рух поширився зі Стамбула на інші міста — столицю Анкару, Бодрум, Ізмір, курортну Анталію тощо. Ще більше обурення викликала реакція на мітинги з боку Ердогана, який заявив, що від своїх планів уряд відступати не збирається, а народні виступи з вимогами його відставки згаснуть, як і почалися. А не згаснуть — «допоможемо».

Завдяки тому, що «допомагати» почали аж надто активно, учасники протестів відчули неймовірне єднання перед спільним ворогом. «Дорогий прем’єр–міністре, ви не уявляєте, який я вам сьогодні вдячний. Ви навіть не знаєте, яку добру справу зробили для країни. Сьогодні я вперше бачив, як фанат «Фенербахче» допоміг піднятися з землі «галатасарайцеві» після наказу поліції «вбивати». Сьогодні турки і курди ділилися одне з одним водою й хлібом. Жінки, яких ви називаєте повіями, вийшли з публічних будинків, щоб промити рани постраждалих. Власники кав’ярень відключили паролі на вай–фай, а готельєри пускали побитих і стомлених... Сьогодні наші очі повні сліз не від вашого сльозогінного газу, а від гордості за нашу Туреччину». Цей запис одного з учасників протесту в перекладі українського журналіста Османа Пашаєва, який перебуває в Туреччині і регулярно звітує про події на вулицях Стамбула в своєму «Фейсбуці» та репортажах на кількох телеканалах, яскраво змальовує атмосферу єднання, що охопила країну. Вражені тим, що затяті вороги з фанатських угруповань клубів «Галатасарай» та «Фенербахче» на турецькому «Майдані» стали союзниками, користувачі соціальних мереж створили з емблем цих клубів спільний «герб» єдиної команди «Стамбул юнайтед» — «Об’єднаний Стамбул».

Мільйон на мільйон — хто кого?

Тайїп Ердоган факт перевищення поліцією своїх повноважень під час жорстокого розгону демонстрації визнав. «На їхній мільйон я можу вивести такий самий мільйон своїх прихильників», — зауважив прем’єр, таким чином де–факто визнавши величезну кількість протестувальників.

Але правда й те, що мільйон прихильників Ердоганові зібрати справді не складно. Попри те, що його політика викликає обурення значної частини населення, рейтинг авторитарного прихильника панування в державі ісламу залишається дуже високим. На звинувачення опозиції в тому, що його уряд є авторитарним і проісламістським, Ердоган парирує, що саме під його керівництвом Туреччина домоглася значних економічних успіхів. І це також правда.

Зрештою, його партія двічі перемагала на чесних і прозорих виборах. Як зазначає Осман Пашаєв, «Ердоган — реальний лідер. Але він «зарвався», і суспільство вказало на місце падишаху, який зовсім не падишах, а найнятий менеджер».

На думку деяких оглядачів, однією з останніх крапель у чаші народного терпіння стала нещодавня заборона на вживання і продаж алкоголю з 22–ї до 6–ї години ранку, впроваджена правлячою партією. Уряд Ердогана наголошує, що така заборона цілком відповідає європейським нормам — а увійти в Євросоюз Туреччина прагне вже півсторіччя. Проте прихильники секуляризації — відділення держави від релігії — вбачають у цьому рішенні влади черговий крок у бік ісламізації країни. Ердоган — відомий прихильник верховенства релігії, попри те, що і він, і його Партія справедливості і розвитку позиціонують себе як помірних ісламських консерваторів, вірних принципу світськості влади.

Тим часом протести тривають уже четвертий день поспіль. Майже щодня зранку з’являються повідомлення про те, що акції завершено, але надвечір на вулиці найбільших турецьких міст знову виходять ті, хто з таким формулюванням не згоден.

Правозахисна організація «Міжнародна амністія» засудила дії поліції й закликала турецьку владу заборонити надмірне використання сили і негайно розслідувати випадки зловживання нею.

Учора демонстранти в деяких містах атакували представництва правлячої Партії справедливості і розвитку. За інформацією турецьких ЗМІ, кількість поранених (і це лише офіційні дані) перевищила 500, а заарештованих — 2300. Міністр внутрішніх справ Туреччини Муаммер Гюлер запевняє, що більшість затриманих після допиту й встановлення особи відпустять додому.