Пропозиції про покращення життя вже сьогодні

Пане Президенте! Саме таким було ваше передвиборче гасло. Ви почали «покращення» життя ще будучи Прем’єр–міністром України в 2003 році.

У 2003 році перераховували пенсії всім пенсіонерам згідно з новим ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058–ІV від 9 липня 2003 року. При цьому середній заробіток по Україні за попередній 2002 рік був встановлений Кабміном у сумі 375,98 гривні. Коли ви стали Прем’єром, то Постановою Кабміну №1783 від 20.11.2003 року занизили цей показник до 306,45 гривні, тобто всім пенсіонерам було перераховано пенсію в розмірі приблизно на 40—150 гривень меншому, ніж передбачалося до вас.

І за старим пенсійним законом, і за новим пенсіонери, продовжуючи працювати, мали право на перерахунок пенсії (за старим законом, з урахуванням зарплати за останні два роки, а по–новому, крім того, з урахуванням середньої зарплати по Україні за попередній рік перед роком перерахунку пенсії). Так було до вашого президентства. Ви ж зробили так, що середня зарплата по Україні при перерахунку пенсії береться не за попередній рік, а за 2007 рік. Таким чином, ви добавили до пенсії від 3 до 100 гривень, а в кожного пенсіонера, який продовжував працювати з надією перерахувати пенсію, забрали від 500 до 1500 гривень і для цього мобілізували Верховний і Вищий адміністративний суди з метою пошуку щілин у законодавстві та майбутніх їх роз’яснень. А до цього перераховували пенсії, беручи середній показник по Україні за попередній рік, і ніхто не думав інакше — ні розробники законів, ні суди. Краще не шукали б щілини в законі, а сказали б, немає грошей і змінили б закон.

І, зрештою, коли замість 20 пенсійних законів буде один закон для всіх (для судів, депутатів, прокурорів, інженерів, слюсарів тощо)? На пенсії і Президент, і слюсар є просто дідом чи бабою.

Далi — про вклади колишнього Радянського Союзу. Їх проіндексовано аж у 1996 році, вiдтодi не було індексацiї. Вклад у тисячу гривень 1996 року має бути зараз проіндексований як мінімум до 10000 гривень, але ви про це і не згадуєте, незважаючи на те, що ця тисяча порівняно з мільярдами Ахметова виглядає порошинкою в повітрі чи краплинкою в морі. Треба бути чесним перед українським народом і негайно провести індексацію всіх вкладів і всіх ощадних книжок. Ви тільки кидаєте тисячу перед виборами, як шматочок м’ясця, щоб голосували за вас. Страхові свідоцтва Держ­страху до 1991 року теж заморожено — не індексувались зовсім і не індексуються і тисяча на них не видається. Нагадаю i про житлові чеки. Хто мав державне чи відомче безплатне житло, приватизували його. Хто мав приватний будинок або маленьку квартиру і велику сім’ю, їм обіцяли, за законом, видавати житлові чеки, які вони могли б використовувати для приватизації державного майна. Бо першi, не доїдаючи, будували житло за власний рахунок, а у других була недостача квадратних метрів житлової площі до норми. Це теж не виконано. Все майно роздали олігархам. Офіційно житлові чеки взагалi нікому не видавали.

Тепер про вашу декларацію. Згiдно з нею, ви отримали за минулий рік 544588 гривень дивідендів і процентів. Я зi своєю сім’єю маю 8588 акцій різних підприємств, але не одержав жодної копійки. Коли підприємства були державні і треба було їх викуповувати колективам працівників, тоді був прибуток; коли вони стали приватними — не стало і прибутку, а відповідно, і дивідендів. Чому ви не внесете такий закон, щоб на міноритарні пакети акцій виплачували дивіденди незалежно від прибутку. Аналогічно й земельні паї. Що це за виплата на пай у розмiрi 1,5%? Коли селянин через стан здоров’я або старечу немiч не міг обробляти свою присадибну ділянку, він здавав її сусідам за половину врожаю. А тут 1,5 відсотка, є різниця чи ні? Латифундисти наживаються, а селянин отримує 1,5 відсотка. Тим, хто не має земельних паїв, теж обіцяли приватизаційні сертифікати для приватизації дер­жавних підприємств. Де ці сертифікати?

І насамкiнець. Усі вклади з України були в 1992 році перераховані до Москви. Чому ви не встанете з колін перед Путіним і не вимагаєте їх повернення? Чому ви не ставите питання поділу валютних запасів і Алмазного фонду колишнього Радянського Союзу? Чому не ставите питання справедливого поділу колишнього майна Радянського Союзу за кордоном? Чому ви тільки здаєте позиції? Здали Севастополь, тепер готуєтеся здати газотранспортну систему. Здали Луганський тепловозобудівний завод, тепер замовляєте електрички в Кореї, а електровози в Росії. Здали Львівський автобусний — тепер купуєте автобуси в Росії і у Європі. Чому не випускає електровози Дніпропетровський електровозобудівний завод, а дизель–поїзди — Луганський? Так планували робити ще при міністрові Кирпі...

Іван ДЗЮБКО

Сміла, Черкаська область