Завтра для понад трьох мільйонiв українських школярів пролунає останній дзвоник. Найзворушливішим свято буде для одинадцятикласників — вони востаннє цього дня вишикуються на урочисту лінійку та сядуть за шкільні парти. А потім назавжди попрощаються зі школою та дитинством. До того прощання ретельно готуються також медики та міліція, адже діти нерідко святкують початок дорослого життя цілком по–дорослому. А викупатися в київських фонтанах на майдані Незалежності вже просто стало якоюсь нав’язливою традицією серед столичних випускників. Які ще нові віяння вiдзначання свята останнього дзвоника існують сьогодні, «УМ» вирішила дізнатися, опитавши випускників та вчителів.
Випускник столичної гімназії №178 Максим Токарєв каже, що після прощального уроку з класним керівником та урочистої частини (з привітаннями, вальсом і повітряними кульками) обов’язково буде продовження свята. «Ми ще точно не вирішили, що будемо робити, — каже хлопець. — Мабуть, зберемося усім класом та підемо в парк чи в якусь кав’ярню. Думаю, буде весело». «У нас після лінійки буде фотосесія, а потім, можливо, підемо прогуляємося по набережній Дніпра, а там буде видно, — додає випускниця Вероніка Сідоманідзе. — Але у фонтан купатися не підемо — ми все ж таки гімназисти, треба тримати марку». «Святкувати будемо групкою, а не класом, наша компанія піде у ресторан», — розповідає про свої плани на останній дзвоник киянка Анна Задорожна.
«У наш час випускники були більш дружними, збиралися всі одинадцяті класи і гуртом гуляли містом до світанку та співали пісень, — каже викладачка столичної гімназії і класний керівник 11–А класу Тетяна Іосифівна Оржиховська. — Сьогодні випускники переймаються не стільки святкуванням, скільки підготовкою до ЗНО та вступом до вузів. Тому конкретних планів щодо свята вони не мають, але зрозуміло, що зберуться своїми компаніями. Хтось піде у нічний клуб, хтось — у ресторан, а хтось — додому спати».
У Гоголівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, що на Київщині, є також свої традиції випускного. Першачки присвячують 11–класникам вірші, вчителі бажають щасливого майбутнього. Дівчата–випускниці одягають радянські шкільні сукні з білими фартушками, великі банти, а ще кожному випускнику прикріплюють маленький дзвіночок. «Після закінчення лінійки ми підемо у свій клас на останній урок. Потім — фотосесія біля школи, а далі всім класом поїдемо на пікнік до місцевого озера», — каже завтрашня випускниця Анна Гурбич.
Одинадцятикласник Владислав Мущак додає: «Святкувати будемо класом — ніяких окремих компаній. Виїдемо на природу з ночівлею. Візьмемо гітару, намети. А наступного дня підемо у клуб на дискотеку». А класний керівник 11–А класу Валерій Вікторович Архипенко пообіцяв: «Оскільки клас у мене дружній і спілкуємося ми з ними на рівних, тому я приєднаюся до їхнього святкування, заодно і проконтролюю, щоб усе було гаразд».
ДО РЕЧІ
Де купити радянську шкiльну сукню?
На зорі української незалежності радянську шкільну форму — коричневу сукню з мереживним комірцем та білим фартушком — iз гардеробу школярів витіснили більш практичні сарафани, спідниці та блузки. Проте згодом урочистий комплект із фартушком повернувся у шкільний гардероб — на свято останнього дзвоника випускниці намагаються вдягтися саме так. Як не дивно, але саме такий одяг вирізняє сучасних школярок на загальному тлі. Тому форми радянського зразка нині — найзатребуваніший товар. Купити такий наряд через інтернет можна в середньому за 300 гривень. Але найчастіше шкільне вбрання беруть на прокат (100—150 гривень). Цікаво, що випускниць західних областей на святі останнього дзвоника найчастіше виручає вишиванка — така шкільна «форма» тут найпопулярніша.