«Українська мрія» грузинської влади

Грузія, на яку після Трояндової революції й стрімких реформ команди Михаїла Саакашвілі намагалася рівнятися «помаранчева» Україна, тепер бере приклад уже з «регіонального» Києва. Після приходу до влади уряду Бідзіни Іванішвілі в країні, як і обіцяв народу лідер «Грузинської мрії», нас­тає «покращення». Щоправ­да, поки що передусім для «жертв режиму» Саакашвілі, якому вдалося здійснити, здавалося б, нездійсненне — побороти диктат досі всесильних у Грузії «злодіїв у законі». Можна не сумніватися, що ті з них, хто після зміни влади вже вийшов із тюрем або свого часу встиг втекти за кордон, позавчора ящиками відкорковували «Вдову Кліко» і «Дом Періньйон». Нагода для святкування була неабияка: арешт їхнього головного ворога.

Ні, поки що не Саакашвілі (хоча після того, як ненависний Міша восени залишить посаду президента, така доля може чекати і його). Затриманий — екс–прем’єр–міністр Грузії Вано Мерабішвілі, який до призначення главою уряду понад сім років очолював міністерство внутрішніх справ і став безпосереднім творцем «грузинського дива», як називали реформу правоохоронної системи.

Мерабішвілі — головний соратник поки що чинного глави держави, лідер тепер опозиційної партії Саакашвілі «Єдиний національний рух». А головне — найімовірніший кандидат у президенти від опозиції. Принаймні мав усі шанси ним стати після внутріпартійних праймеріз. Але вчасно опинився за ґратами.

З українською цю ситуацію порівняв і сам Михаїл Саакашвілі, який учора на скликаній з цього приводу прес–конференції різко розкритикував арешт соратника, попередивши, що ситуація загрожує Грузії міжнародною ізоляцією. «Ви знаєте, що в Україні колишнього прем’єр–міністра арештували за значно серйознішими звинуваченнями, ніж ті, що висунуто Мерабішвілі. І в якій ситуації опинилася Україна відтоді? Інтеграційний процес із Європейським союзом заморожений. Уже два роки країна не бачить практично ніякого поступу з Європейським союзом чи НАТО, має проблеми у двосторонніх відносинах практично з усіма провідними європейськими країнами і США», — наголосив грузинський президент.

Підставою для арешту Вано Мерабішвілі стало звинувачення в корупції і привласненні чужого майна. Як повідомив представник Головної прокуратури Грузії, «слідством встановлено, що, вже обіймаючи пост прем’єр–міністра, Мерабішвілі доручив міністрові охорони здоров’я задіяти 22 тисячі позаштатних співробітників нібито для перепису безробітних. А насправді — для агітації за тоді правлячу партію (ЄНР. — Ред.) напередодні парламентських виборів. Крім того, 2009 року Мерабішвілі відібрав у одного бізнесмена дачу біля моря, яка йому сподобалася, відремонтував її державним коштом і жив там разом із сім’єю».

У прокуратури є в рукаві ще два козирі — справи, кваліфіковані як «перевищення службових повноважень із тяжкими наслідками». Зокрема, йдеться про жорстокий розгін поліцією демонстрації на проспекті Руставелі в Тбілісі, коли загинуло двоє людей.

Сам екс–прем’єр усі звинувачення категорично відкидає. Так само, як і чинний глава уряду Бідзіна Іванішвілі — закиди в тому, що затримання Мерабішвілі — суто політичне рішення (за даними деяких грузинських ЗМІ, він особисто віддав наказ про арешт попередника).

Очевидно, «залізному» Вано, якого жорстко критикували за запровадження в країні «поліцейського режиму», є що закинути. Хоча той факт, що блискуче перетворення правоохоронців із найбільш ненависних у найбільш шанованих людей у державі — передусім його заслуга, знехотя визнавали навіть опоненти. Так чи інакше, у політичному підтексті цього арешту сумніватися все ж складно.

Інша річ, якби прийшовши до влади й здобувши переконливу більшість у парламенті, «Грузинська мрія» мільярдера Іванішвілі справді взялася проводити ті реформи, про які так багато говорила перед виборами. І, доповнюючи здобутки попереднього уряду, виправила б його помилки, яких було таки чимало. Проте, на жаль, у цьому нинішнє грузинське — зовсім не диво, а те саме, що й українське. Прийшовши до влади, кожна нова мітла прагне насамперед обдати курявою (або й повністю «зачистити») ненависних «папередніків» і дорватися до ресурсів. Винятки з цього правила трапляються надзвичайно рідко. І Бідзіна з компанією, які досі так нічого й не зробили для реального покращення добробуту простих грузинів, до таких, як видно, не належать.