Діалог спинами

Ганьба чи зрілість?

Організація гей–параду викликала неабиякий суспільний резонанс. Представники ЛГБТ наголошують: їхня мета — озвучити проблеми та захистити свої права. «Марш рівності проводиться з метою, щоб озвучити решті суспільства та владі наші проблеми і вимоги з посиланнями на Конституцію та закони, а також на міжнародні зобов’язання. Формат акції передбачає мирну ходу з прапорами і транспарантами. Підкреслюємо: жодних ознак карнавалу хода не матиме, — розповіли «УМ» організатори «КиївПрайд»–2013. Натомість противники та релігійні діячі кардинальні: публічним проявам гомосексуалізму в Україні не місце. Тому 25 травня з 10–ї по 12–ту годину низка громадських організацій має намір влаштувати протестну ходу від майдану Незалежності до мерії, аби показати, як ганебно себе поводить влада. «Протест «Гомодиктатурі не місце в Україні» — це найбільш адекватна реакція здорового суспільства на таке явище. Як кожен живий організм реагує на прояви хвороби, так і ми реагуємо на подібні мітинги. Наша мета — не допустити популяризацію і пропаганду гомосексуалізму. Хай навіть вони називають це правозахисною акцією, мирним парадом — суть не змінюється. Маємо запобігти ситуації, в якій нині опинилися Амстердам чи Берлін, де все також починалося з мирних парадів, а закінчилось легалізацією їхніх прав. Абсолютна більшість людей не погоджуються з публічними проявами таких сексуальних уподобань», — переконаний громадський діяч, один з організаторів протесту проти Маршу рівності, засновник руху «Любов проти гомосексуалізму» Руслан Кухарчук. Водночас він наголошує: жодних проявів дискримінації проти представників секс–меншин в Україні немає: «Ніхто ж не чіпає їх у щоденному житті. Ми не боремося з ними, а лише проти публічних акцій за участі людей нетрадиційної орієнтації. Ми боремося за свої права, за права своїх дітей, яких хочемо захистити від цього».

Права людини в усіх рівні

Минулих вихідних на Бессарабській площі в Києві відбулася акція на захист прав ЛГБТ, присвячена Міжнародному дню боротьби з гомофобією та трансфобією. Учасники тримали в руках великі повітряні кульки у веселкових кольорах та плакати з лозунгами: «Ми користуємося літаками, телевізорами, мобільниками. Ми не користуємося застарілими знаннями та законами», «Чи Земля стоїть на трьох китах? Чи гомосексуальність — захворювання?», «ЛГБТ — за сім’ю та взаємопідтримку».

«Акції ЛГБТ — це не просто прояв особистих переконань. За цими речами стоїть більша тенденція, проти якої церква виступає категорично. Все починається з таких акцій, а закінчиться легалізацією одностатевих шлюбів і кримінальним переслідуванням тих, хто не погоджуватиметься з таким законодавством. За даними соціальних опитувань, 95 відсотків є противниками одностатевих шлюбів — однієї з вимог, яку ставлять перед собою ЛГБТ. Моя позиція як людини віруючої — люби грішника і ненавидь гріх. Священне писання вважає це явище аморальним і противним Божій волі», — пояснює архієпископ Чернігівський і Ніжинський, секретар Священного Синоду УПЦ КП Євстратій (Зоря).

Соціальні експерти зауважують, що йдеться саме про боротьбу за права людини. «Права людини — це основа цивілізованого життя. ЛГБТ питають: хто я? хто інший? І переконані: усі рівні. Хто сказав, що погляд церкви і противників цього явища — альтернативний? Церква виступає проти тільки з точки зору своїх канонів — не більше, не менше. Релігію і захист прав варто відокремлювати», — наголошує «УМ» експерт, колишній очільник Київського центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді Костянтин Шендеровський.

На його думку, між представниками ЛГБТ–спільнот і їхніми противниками відбувається надумана розмова, в якій ніхто не дивиться в очі один одному: «Якщо українська культура не сприймає публічних акцій одразу, то ЛГБТ повинні змінити стратегію, почавши з менших засобів комунікації — засідань, «круглих столів», аби суспільство, зрештою, зрозуміло — це не просто геї, що тусуються в нічних клубах. Незважаючи на різнобіжність думок, поглядів і переконань, ЛГБТ–спільнота країни ні на кого не ображається і хоче одного: аби їхні права сприймали, як і права будь–якого іншого українця».

Праворадикалам дуже зручно вигадати міф про ЛГБТ — щоб потім вигадувати засоби боротьби проти того, чого не існує. Так і торік до Києва з’їхалися понад дві тисячі молодчиків iз метою не допустити акцій «сексуальних меншин», «збоченців» і «виродків». А цього року Марш був анонсований не ЛГБТ–організаціями, а праворадикальними угрупованнями! Це сталося задовго до того, як оргкомітет Прайду обнародував офіційний анонс заходів», — кажуть «УМ» організатори Маршу рівності. «Марш рівності необхідний як перший публічний крок людей на захист своїх прав і свобод. Його помилково ототожнюють з гей-парадом, хоча єдина мета – протидія дискримінації як такої не тільки за ознакою сексуальної орієнтації, а й за релігійними, етнічними, соціальним, територіальним та іншими ознаками. На жаль, в СРСР люди не знали, що таке свобода совісті, а будь-яке інакомислення каралося. Минуло більше 20 років, але багато шлагбаумів у свідомості людей так і залишилися закритими», – каже «УМ» представник ЛГБТ-спільноти Микола Чорноіванов.

Допоки народні депутати збирають підписи на заборону проведення Маршу рівності, а КМДА вирішує, дозволяти прохід Хрещатиком чи ні, посол США в Україні Джон Теффт, міжнародні дипломатичні консульства та Уповноважена з прав людини в Україні Валерія Лутковська вже заявили про підтримку проведення мирного ЛГБТ–зібрання.