Той, хто не боїться римувати «мова» і «кльова»

Учора в Українському домі відкрилась ІХ Київська міжнародна книжкова виставка, яка триватиме три дні, до 19 травня. Цього року вона зібрала понад 120 учасників: видавництва та видавничі організації України, Росії, Білорусі, Туркменістану та Індонезії. «Цю виставку не варто порівнювати з «Книжковим Арсеналом» чи Львівським форумом видавців, — наголошує Олександр Курдінович, голова Держкомтелерадіо України — відомства, яке організувало виставку. — Просто цього року це перший за ліком подібний книжковий захід, тому його відвідувачі матимуть унікальну можливість ознайомитись із новинками книжкової індустрії, які вийшли наприкінці 2012— на початку 2013 років».

Одним iз перших заходів виставки було вручення урядової премії ім. Лесі Українки за літературно–мистецькі твори для дітей та юнацтва за 2012 рік. Кращим серед тих, хто пише для дітей, цього разу було визнано Григорія Фальковича та його збірку поезій «Хвацькі вірші». У номінації на краще художнє оформлення книжки перемогла Марина Пузиренко, яка проілюструвала «Чудову мандрівку Нільса з дикими гусьми» Сельми Лагерльоф. А гідною нагороди серед театральних вистав виявилась музична казка «Пригоди бременських музикантів» Київського театру оперети.

Сама премія родом із Радянського Союзу. Її заснували ще у 1970 році. Раніше переможець отримував 1000 карбованців, сьогодні ж вклад у виховання дітей Українська держава оцінює в 10 тисяч преміальних гривень. І хоча в останні роки принцип обрання переможців цієї нагороди фахівці та читачі піддавали критиці, навряд чи голоси невдоволення пролунають цього разу — переможці–бо і справді гідні. Вони нарівні поповнюють плеяду своїх попередників. Так, лауреатами премії ім. Лесі Українки були Наталя Забіла за драматичну казку «Троянові діти», п’єсу–фантазію «Перший крок» та поетичні твори (1972); Юрій Збанацький за роман «Кують зозулі» (1975); Платон Воронько за збірки віршів «Читаночка», «Сніжна зіронька горить», «Облітав журавель», «Всім по сім», драматичну поему «Казка про Чугайстра» (1976); Григір Тютюнник за книги «Климко» та «Вогник далеко в степу» (1980); Всеволод Нестайко за повість–казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1982).

«Леся Українка — це один iз найактуальніших символів сучасної України. Інтелігентна, принципова і геніальна. Я щасливий, що отримав цю премію і вдячний видавництву «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА», видавцеві Івану Малковичу і художнику Женькові Мусієнку, які доклали до книги свою руку, — каже Григорій Фалькович. — Діти — це світ. Дорослі — це пропащі люди. Вони не справляються зі своїм головним обов’язком — не залучають дітей до читання. У нас немає культури читання, а саме: культури родинного читання. В Україні зараз багато пишуть і видають дитячі твори, але немає тих каналів, через які справді якісна книжка могла б потрапити до рук маленького читача». Фалькович каже, що конкуренції не боїться, бо знає таємниці дитячої мови. І тут же цитує сам себе: «Щира, кльова, щедрослова,

Хай живе дитяча мова!

А дорослу, перерослу,

Не люблю я, бо вона —

Перелякана й нудна».