Мін'юст працює на замовлення?

      Якби комусь спало на думку оголосити конкурси на звання «найбільшого сутяги України» або «головного ненависника киян», то за ці «почесні» звання нарівні з головним президентським канцеляристом з успіхом міг би поборотися, очевидно, і міністр юстиції пан Лавринович. Адже відомство, очолюване ним, із завзяттям та наполегливістю, гідних кращого застосування, майже два з половиною роки стромляє палиці в колеса місцевому самоврядуванню у столиці України. Багато разів Мін'юст повертав Київраді затверджений нею Статут територіальної громади міста зі своїми зауваженнями. Представницький орган столиці йшов на поступки доти, доки не переконався, що претензії Міністерства юстиції явно виходять за межі здорового глузду, а відомство пана Лавриновича налаштоване не реєструвати «малу Конституцію» Києва взагалі. Імовірність останнього припущення підтвердила й судова тяганина, затіяна Олександром Лавриновичем зі столичною владою, а точніше, громадою Києва, яка за законом має повне право на свій Статут. Три суди різних інстанцій зобов’язували Мін'юст зареєструвати цей документ, однак у міністерстві стояли на своєму, подаючи все нові апеляції. Робили вони це, безперечно, не без благословення свого патрона, симпатії та антипатії якого, на думку деяких ЗМІ, збігаються з позиціями лідерів об’єднаних есдеків.

      Черговий етап судової епопеї ще раз засвідчив якщо не низьку юридичну кваліфікацію, то явно упереджене ставлення керівника Мін'юсту до столичної громади. Бо після того як Печерський районний суд 17 червня слідом за Господарським, Апеляційним та Вищим господарським судами підтвердив право громади Києва мати свій Статут та зобов’язав Мін'юст зареєструвати його, міністерство вп’яте (!) звернулося з апеляційною скаргою в судові органи. Оскільки ж підлеглі Лавриновича не горять бажанням підписувати документи,  з яких проглядає певна заангажованість та юридична безграмотність (чотири суди різних інстанцій визнавали необгрунтованість претензій Мін'юсту), то останню апеляційну скаргу пан міністр змушений був підписати особисто.

      У принципі, людина, яка себе поважає і якій чотири рази поспіль суди різних інстанцій дали зрозуміти, що вона некомпетентна у своєму основному занятті, мала б давно підшукати собі роботу у відповідності з нахилами та здібностями. Однак фізик за фахом, який «без відриву від виробництва» здобув освіту юриста, але жодного дня не працював на цій ниві, чомусь вперто не бажає міняти крісло міністра на лабораторію науковця. Невідомо, чи фізика від цього щось втратила, але те, що авторитет Мін'юсту, відколи ним керує Лавринович, не став вищим, можуть підтвердити як юристи, так і політики. Адже твердження міністра стосовно того, що Президент може звільняти главу адміністрації, не апелюючи до закону, а також низку інших висловлювань можна вибачити фізикові, але не керівнику Міністерства юстиції. Як і останню апеляційну скаргу, підписану Лавриновичем, яку суд кілька днів тому не зміг розглянути через порушення головним юридичним відомством держави кількох статей ЦПК України. Тому суддя змушений був перенести засідання на пізніший термін.  Виходячи з цього, Олександр Лавринович може претендувати на перемогу в іще одній номінації — найбезграмотнішого міністра юстиції в історії незалежної України.

Володимир НИКОНЕНКО.