Курортний півострів, надто Південнобережжя, важко уявити без реліктових, заповідних лісів. Природне поєднання цілющих факторів мальовничої місцини однаково манить всюдисущих туристів–відпочивальників і доморощених «інвесторів». Останні зі своїми хитрими планами — реальна загроза для сьогоднішніх «легенів» сонячного півострова і конкретно Ялтинського гірсько–лісового заповідника. Кримська прокуратура тільки за останні два роки подала до суду близько півсотні позовів щодо п’яти з половиною гектарів заповідника. Щоправда, у підсумку задоволено дванадцять із них, що стосуються лише одного гектара. «Можливо, нам потрібно пресу залучати, нехай громадськість долучається до цієї ситуації», — визнав своє безсилля нещодавно у розмові з журналістами кримський прокурор В’ячеслав Павлов.
Вимушений демарш
Либонь, як ніхто інший, про згубне «антропогенне навантаження» на ліси добре знає 63–річний сімферополець Анатолій Ковальський. Свою трудову діяльність він розпочав на півострові ще 1977 року помічником лісничого Макензієвого лісництва під Севастополем. Із–поміж місцевих чиновників пан Анатолій найдовше, майже тринадцять років поспіль, очолював спочатку «Кримліс», а згодом республіканський Комітет із лісового і мисливського господарства АР Крим. Нині свої знання і досвід кандидат економічних наук Ковальський передає майбутнім колегам на факультеті лісового господарства Кримського аграрно–технологічного університету.
У березні, нагадаю, Анатолій Йосипович вдався до безпрецедентного вчинку — повернув Верховній Раді Криму посвідчення заслуженого працівника лісового і мисливського господарства. Спонукали пана Анатолія до цього дві обставини. Перша — нещодавнє присвоєння «заслуженого» нинішньому голові згаданого вище комітету Ігорю Кацаю, який сім років тому за сприяння колишнього спікера без пояснень змінив Ковальського на цій посаді. Анатолій Ковальський переконаний, що колишній міліціонер через свою абсолютну нефаховість розвалює лісове господарство і кадрову політику, сприяє розквіту корупції. Друга обставина — наміри влади вилучити у Ялтинського гірсько–лісового заповідника 755 гектарів із подальшим включенням їх у генплани селищних і міських рад Південнобережжя, зокрема аж 450 гектарів Кореїзу. Обґрунтування начебто слушне — залучення інвестицій для розвитку курорту. Інше пояснення знаходить Анатолій Ковальський: «Готується дерибан найціннішої землі. Її просто хочуть віддати під дачі. А її ринкова вартість — це три бюджети Криму. За моїми даними, на Ай–Петрі теж хочуть щось прихопити»... Як відреагувало керівництво місцевої Верховної Ради на його демарш? Допоки ніяк.
«До Києва мене викликав Медведчук»
n Пане Анатолiю, якщо повернутися до «оптимізації» Ялтинського гірсько–лісового заповідника, то вона начебто не така вже для нього й болісна. Адже компенсується вилучена земля втричі більшою площею Куйбишевського лісгоспу (в Бахчисарайському районі. — Авт.). Звичайно, при цьому не береться до уваги її реальна цінність, обумовлена передовсім виходом до моря. Голова Радміну Анатолій Могильов каже, що ця територія вже буцімто втратила свою заповідність, бо розташована за сто метрів від автотраси, там є мінімум півсотні об’єктів, які отримали дозволи з порушеннями всього і вся...
— Можна і весь Куйбишевський лісгосп із заповідником об’єднати, і це буде йому тільки на користь. Але все одно лісовий фонд Криму зменшується рівно на стільки, скільки вилучається. Так, окремі шматки лісу нижче автотраси втратили свою заповідність, їх важко зберегти. Тому варто передати для розвитку Великої Ялти, бо у місті існує проблема, приміром, із землею для сміттєзвалища і кладовища. Одначе, наголошую, втратили заповідність максимум гектарів 50, але аж ніяк не 750. А щодо освоєння у такий самий спосіб Ай–Петрі, то це взагалі злочин перед кримчанами. Адже плато — потужна водозбірна територія. Там можна звести хіба що один туристичний об’єкт. Інакше неминуче станется забруднення вод каналізацією, гноєм..
— Коли ви головували у рескомі, були спроби щось «відкусити» у заповідника?
— Були три самозахоплення, зокрема, в районі Ластівчиного гнізда і Хоста–Баш, гірського джерела над Місхором. Там самовільно вирубали близько ста сосен на площі півгектара і на звільненій ділянці побудували ресторан–філію «Тифлісу» (головного ялтинського ресторану. — Авт.). Знаю точно, що до цього будівництва мав безпосереднє відношення Віктор Медведчук. Суму завданих заповіднику збитків ми оцінили в один мільйон гривень. За кожним фактом склали відповідний акт і передали особисто заступнику тодішнього генерального прокурора Тетяні Корняковій, яка спеціально приїжджала сюди з приводу низки порушень природоохоронного законодавства. Але у даному випадку справа до суду так і не дійшла.
— Пригадую, ще, згiдно з президентським указом Леоніда Кучми, 2004 року Ялтинський заповідник мав «поділитись» 360 гектарами. Яка їхня подальша історія?
— На них претендували дев’ять приватних підприємств, які виникли незадовго до виходу самого указу. На засіданні Ради Міністрів Криму я виступив проти цього землевідведення, проте мою думку проігнорували. Невдовзі до Києва мене викликав Медведчук (тодішній керівник президентської адміністрації. — Авт.). Сказав йому, що я лише сторож цієї території і не маю повноважень щодо її вилучення iз заповідника, мовляв, таким правом наділені Кабмін і Президент України. Невдовзі Леонід Кучма підписав той указ. А вже новий Президент України Віктор Ющенко його скасував. І донині ті 364 гектари — у складі Ялтинського гірсько–лісового заповідника.
«Мізків бракує, а не грошей»
— Анатолію Йосиповичу, ви, певно, підтримуєте стосунки зі своїми колишніми підлеглими, колегами, а тому маєте уявлення про стан справ у своєму колишньому відомстві. Що вас непокоїть найбільше?
— Передовсім сьогоднішня кадрова політика. Судіть самі: голова комітету Ігор Кацай не має базової вищої «лісової» освіти, хоча потім він десь потрібні «корочки» все ж отримав. Керівник Ялтинського заповідника Капітонов і майже половина директорів лісгоспів — не фахівці. Це призвело до того, що, скажімо, у Криму не вирощують посадковий матеріал. Дійшло вже до того, що, приміром, у Сімферопольському лісгоспі замість більш цінних дуба і сосни садять гледичію. Раніше Кримською дослідною лісо–гірською станцією з ініціативи тодішнього директора Полякова були закладені у трьох районах (Сімферопольському, Бахчисарайському і Білогірському) ділянки дуба скельного. Це давало можливість у перспективі перевести насадження цієї породи з порослевих у насіннєві, які більш стійкі до хвороб і шкідників, дають більший приріст за масою і висотою. Нині цим ніхто не займається. Сьогодні навіть придбати саджанці для озеленення міст і сіл неможливо.
— Можливо, грошей господарствам бракує?
— Мізків, а не грошей. Ви ж подивіться — навколо Сімферополя масово всихають сосни, і нікому до цього немає діла. Хоча ці дерева треба було зрубати років три тому, щоб реалізувати як якісну деревину. А далі на виручені кошти відновити ліс на цьому місці. Знову ж таки все впирається в елементарний непрофесіоналізм. Про це я розповідаю своїм студентам. Коли приводжу їх до лісу, то фактично вчу від зворотного, мовляв, не можна вести рубки догляду, підготовку до пожежонебезпечного періоду так, як це практикується навколо Сімферополя.
— Гаразд, керівник — непрофесіонал, але у нього ж є заступники...
— Підлеглий не буде бігти попереду паровоза. До того ж він не є розпорядником коштів. У нас, лісівників, є такий крилатий вислів: якщо начальник — дуб, його заступники — пеньки, то їхня робота — липа. Через непрофесійне ведення господарства Крим лише втрачатиме свою курортно–туристичну складову, якою є тутешній ліс. Його цінність для півострова у декілька разів важливіша, ніж для будь–якого іншого регіону України. Посеред кримських лісів знаходяться унікальні пам’ятники природи на кшталт водоспадів і печер, культові споруди, історичні об’єкти, до яких пролягають туристичні маршрути. Облаштуванням, захистом цих маршрутів теж займаються наші лісівники.