Як у нас навчають дiтей опiкуватись чистим довкiллям або «любити» українську природу? 20 квiтня зранку по радiо розповiдали, що по Українi масово йде акцiя «За чисте довкiлля», вже вивезено багато тисяч тонн смiття. Близько 9ї ранку йду на город, по дорозi спотикаюсь об розкиданi пляшки, коробки, часом вiтерець пiдхопить полiетиленовий пакет, i вiн цiлить просто в обличчя.
Щось у нас у Якiвцях — мiкрорайонi Полтави — жодних акцiй не видно. Аж ось за годину бачу, як уздовж головної вулицi Спартака з десяток учнiв 24ї школи забирають смiття, але нi мiшкiв, нi iншої тари для смiття у них немає. Набрали вони смiття у два невеликi пакети, i двi дiвчинки понесли їх у дубову алею, яка веде з Якiвцiв у дендропарк. Вчителька турботливо їх навчає: «Дiвчатка, ви ж не несiть далеко!». Я здивувалася, а потiм запитую: «А хто ж там його буде прибирати?» У вiдповiдь почула: «А куди його дiвати?» «Вивезiть!» — кажу. «Так машини немає!» — пояснює вчителька. «То що, ви i в квартирi так прибираєте? Переносите смiття з одного кутка в другий?..»
Мало того, що в колись мальовничу алею мiсцевi невiгласи i працiвники Інституту кормiв iз вищою освiтою викидають смiття зi своїх дач пiд дуби, а потiм його пiдпалюють, на дубах обгоряє кора i вони висихають, так i молодi «волонтери» з 24ї школи замiсть узяти шефство над посадкою, показують, як гарно їх «виховують» у школi.
Ну що ж, не пройшов номер iз дубами, почали викидати смiття за будку автобусної зупинки «Спартака». Знову, хоч уже розболiлося серце, з хвилюванням кажу, що я зараз те смiття вишпурну на дорогу. На цьому акцiя, слава Богу, закiнчилася, i дiвчата попрямували до школи. А я прийшла додому, випила корвалол, i тiльки почав вщухати бiль у серцi, знову бачу, як приїхав самоскид i за 20 метрiв вiд будинку вивернув не одну тонну смiття.
Колись мiй батько радiв, як будував наш будинок, мовляв, вибрав райське мiсце: на краю яру, а в яру дзюрчать струмки, спiвають пташки, ростуть квiти. Та якби зараз вiн побачив той «рай», то перевернувся б у трунi, бо доводиться жити на смiттєзвалищi. Цiкаво, чи є в Українi ще один обласний центр — духовна столиця, як називають Полтаву мери, щоб смiттєзвалище було за 20 метрiв вiд будинкiв?
Торiк написала меру Мамаю, щоб поставили два бачки i трафарет: «смiття викидати заборонено, штраф такийто». Та нiхто й пальцем не поворухнув. А навiщо ж нам екологiчна полiцiя, санепiдемстанцiя?
Пригадується менi розповiдь знайомої, в якої дiти живуть у США. Поїхала вона з Полтави провiдати дiтей, а тi повезли показати їй природу США. Їдуть вони лiсопарком, моя знайома пригостилася яблуками i хотiла качан викинути пташкам iз вiкна машини. Але син зупинив її руку i сказав, що цей качан буде коштувати йому 500 доларiв. Отак швидко виховали полтавцiв у США...
Лариса МАРЧЕНКО
Полтава