Особливості національної олігархономіки

За Марксом, економіка — базис, що визначає політику — надбудову; він вказав і на зворотний вплив: «політична влада може завдати економічному розвиткові величезної шкоди і може викликати розтрату сил і ресурсів у масових обсягах», що й маємо в Україні, де панує олігархія. Олігархи не просто багатющі капіталісти, це багатії, що використовують гроші, щоб здобувати владу, а владу — щоб здобувати гроші. У багатьох країнах є лобісти капіталу в політиці, але такого олігархату, як в Україні, не побудовано, мабуть, у жодній державі.

Український олігарх — на всі руки майстер!

У наші часи люди на Заході, якi збагатилися, створили бізнес і капітали завдяки своїм здібностям, розуму: основоположники «Майкрософт» Білл Гейтс, пошукової системи «Гугл» С. Брін і Л. Пейдж, автор «Фейсбука» М. Цукерберг. При цьому вони подарували людству технології, якими користується весь світ. В Україні багатства здобуваються завдяки близькості до влади, шахрайській приватизації, рекету, корупції. Чесний бізнес (це десь там, на Заході) одержує прибутки, розвиваючи та модернізуючи свої підприємства, тобто вкладаючи інвестиції, він спеціалізується у певній галузі, але не створює в ній монополію. Неможливо уявити, щоб Гейтс займався ще будівництвом чи газорозподілом. Український олігархічний капітал захоплює все, що погано лежить, що можна привласнити за малі гроші завдяки зв’язкам із владою, яка забезпечує відсутність тендерів, конкуренції. При різноманітності напрямів бізнесу, що загребли під себе олігархи, вони ще створюють у деяких галузях монополії.

Чого тільки нема в бізнес–імперії Ріната Ахметова! Там — металургія, енергетика, фінанси, страхування, медіа, телекомунікації, нерухомість, гірничі машини, виробництво глин, автозаправки, роздрібна торгівля, фармація, пивоваріння. В його руках 70% теплової електрогенерації, 100% експорту електроенергії, 66% видобутку енергетичного вугілля.

Дмитру Фірташу належить 80% українського ринку міндобрив, стільки ж кальцинованої соди, 70% двоокису титану; «Газтек», що є дочкою Group DF, контролює майже всі облгази. Вартість активів Фірташа за минулий рік зросла у 7 разів до 2,5 млрд. дол.

Працюємо у кам’яному віці

Десяток олігархічних кланів володіє 80% вітчизняної економіки, наслідки олігархізації важкі. Коли за безцінь «прихватизували» створене народом, йому розповідали казку про «ефективного власника». Власник виявився ефективним для себе, а не для країни. Український ВВП становить 70% ВВП УРСР 1990 р., структура економіки лише погіршилася. Про це свідчить частка галузей у промисловості у 1991 та 2012 роках: зросла частка ПЕК 11 і 32% відповідно, металургії 13 і 22%, натомість впала машинобудування — 33 і 12%, легкої промисловості 11 і 0,7%.

В Україні матеріальна база зношена на 70%, технології 60–річної давнини; 95% продукції належить до 3–го та 4–го технологічного укладу (металургія, хімія, ПЕК, важке машинобудування), лише 5% — 5–й і 6–й уклади (електроніка, обчислювальна, телекомунікаційна та оптично–волоконна техніка, програмне забезпечення, робототехніка, біотехнології). Саме останні нині домінують у розвинутих країнах. Україна експортує сировину та напівфабрикати. Держава, віддавши олігархам прибутки від старої радянської промисловості, не має коштів на розвиток нових технологій, ІТ–індустрії. Та що там ІТ! Олігархи не хочуть вкладати кошти в легку промисловість, щоб українці одягалися та взувалися у своє. Мізерними є інвестиції у модернізацію старої малоефективної індустрії; енерговитрати на тонну сталі в Україні у 2,2 раза вищі, ніж у Росії, у 5 — ніж у Польщі, і в 9 разів вищі, ніж у Туреччині. А як же конкурентоспроможність? Це олігархи забезпечують низькою оплатою праці, її частка у собівартості продукції 9% (у розвинених країнах — 60%). Це спричиняє не тільки низький рівень життя, а й кволість внутрішнього ринку.

А за все заплатить «середняк»

Натомість весь тягар податків, корупційних поборів влада переносить на малий та середній бізнес, він хиріє, монополії процвітають. Олігархи в кризові часи домагаються преференцій у податках, от і сьогодні вони знову вимагають пільг для гірничо–металургійного комплексу. З 2002 по 2008 роки у світі був бум попиту на метал, олігархи не скористалися прибутками від продажу для корінної модернізації галузі, досягнення конкурентоспроможності, пустили гроші на інше.

«Ефективні» власники, економлячи на інвестиціях, на створенні новітніх технологій, модернізації старих підприємств, на наукових розробках, зарплатах, витрачають свої прибутки на купівлю все нових і нових активів, не опікуючись станом окремих підприємств, купують за кордоном, виводять кошти в офшори, витрачають на розкіш, дають в партійні каси і виборчі штаби. Союзнику регіоналів, лідеру комуністів Петру Симоненку в цьому випадку можна довіряти: «Українські олігархи лише за два останні роки вивели в офшори 53,5 млрд. дол. — це річний бюджет України». Кожен солідний олігарх має свій медіа–орган і свій футбольний клуб. Це не просто престиж, олігархічні ЗМІ затуманюють мізки людям, а футболом як видовищем замінюють люмпенам хліб, вони миряться з мізерними зарплатами.

Стан нашої економіки — це стагнація, яку деякі політики називають стабілізацією. Перед виборами нинішній Президент Віктор Янукович обіцяв, що введе Україну до двадцятки потужних економік світу, сьогодні, коли лишилося сiм років, усім очевидна нездійсненність обіцянки. Олігархічна економіка — причина бідності країни та громадян. Краще майбутнє України можливе тільки після усунення олігархічної монополії в економіці та політиці, інакше держава загине.

Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технічних наук