Історія кохання колишніх військовополонених, італійця Луїджі Педуто та українки Мокрини Юрзук, яких познайомила, а згодом розлучила Друга світова війна, стала ще одним пам’ятником кохання у Києві. Зустрітися знову цим людям вдалося у 2004 році завдяки зверненню Луїджі Педуто у програму «Жди меня» на телеканалі «Інтер». А сьогодні, до Дня Перемоги, їм вирішили встановити в Києві пам’ятник, оскільки, незважаючи на відстань, час і незнання мови, ці люди протягом 60 років не забували і кохали одне одного.
Зараз пані Мокрині 93 роки. Її обранцю — 90. На 90–му році життя пані Мокрина, яка мешкає нині в Кривому Розі, отримала пропозицію руки і серця від Луїджі, проте переїздити в Італію не погоджується, говорить, що в Україні краще. У свою чергу, італієць щороку приїжджає до Мокрини і в найближчий час планує навіть переїхати в Україну і придбати тут будинок, поближче до коханої. Тому, як заявляють організатори, цей пам’ятник стане символом вічного кохання, яке може перебороти абсолютно все: час, відстань і навіть війну.
Учора на відкриття пам’ятника приїхав і сам Луїджі, який не зміг стримати сліз. «Коли я дізнався про те, що на нашу честь у Києві встановлять пам’ятник, я плакав — зізнається чоловік. — Це дуже важлива і зворушлива подія для нас iз Мокриною».
Познайомились ці двоє в 1943 році у таборі для військовополонених в Австрії. Мокрина першою звернула увагу на високого, красивого італійця, якому було дуже важко, тому дівчина вирішила допомагати йому. На той час в українки вже була донька Надя і Луїджі допомагав їй доглядати за дівчинкою, приносив їжу. У 1945 році фабрику, на якій працювали військовополонені, розбомбили, тому їм довелося тікати із міста втрьох: Луїджі, Мокрині та Наді. Здавалося б, з перемогою мав би настати щасливий кінець і в цій історії кохання, проте доля вирішила по–іншому, і закоханим не вдалося залишитися разом. Луїджі заборонили поїхати з Мокриною в Україну. Тоді вони вирішили разом переїхати в Італію, проте реалізувати цю ідею їм також не вдалося. Після війни кожен створив свою сім’ю, проте доля склалася так, що вони все–таки зустрілися. 25 років тому в Луїджі померла дружина, а в 1995 році Мокрина поховала свого чоловіка. Єдине, що залишилося в Луїджі від Мокрини, — це її адреса, яка через 60 років стала ключиком до хепі–енду.