Багато хто знає, що відбулося майже 2000 років тому. Утім за стільки років на первісний сенс свята нашарувалося стільки нових тлумачень і видозмін пасхальних звичаїв, що межа між християнським і язичницьким ледь не стерлася. Тож «УМ» дізнавалася, що саме відзначаємо у свято Воскресіння.

Ще років десять тому, приходячи до супермаркетів незадовго до Великодня, звичайні українці не могли второпати: чому саме зараз продаються «заїжджі» декоративні зайці — як дитячі забавки, підставки для яєць, підсвічники, у вигляді цукерок у яскравих обгортках тощо. Рік за роком непомітно, такою собі «заячою ходою», вони проникли в українську великодню традицію. І якщо спершу всі вухані були винятково іноземного виробництва — польського чи китайського, то віднедавна наслідувати західну традицію в комерційних інтересах почали і вітчизняні виробники,

Лідія Федорівна Артюх, відома етнограф, авторка науково–популярної збірки «Традиційна українська кухня в народному календарі», знає не один рецепт випікання Великоднього хліба. На свято у родині (чоловік пані Лідії — знаний філософ Мирослав Попович) печуть паску уманську, не менше двох десятків, бо роздаровують родичам, знайомим і сусідам.