«Сузір’я». Магія цифр та людей

«Ми говоримо «Сузір’я», розуміємо — «Кужельний», ми говоримо «Кужельний», розуміємо — «Сузір’я», — так у дусі Маяковського вітали гості святкового вечора перший театр ангажементу, що відзначив чверть століття. Оскільки до фактологічної аргументації цій оді — першим і єдиним керівником цього театру є Олексій Павлович Кужельний, — додалася ще й біографічна: 25 квітня режисер святкував 60–річний ювілей.

«Мені з навчанням страшенно поталанило, — визнає Олексій Павлович. — Керівником мого курсу в Інституті Карпенка–Карого був Михайло Рудін, який долучив до роботи Володимира Неллі. Це педагог іншого покоління, він тоді вже був поважного віку, ми, по суті, останні його учні. А потім я пішов на Вищі режисерські курси у Москві. Де мав можливість спілкуватися і з Товстоноговим, і з Ефросом, і з Захаровим, і з Някрошюсом, і з Тумінасом — із найвідомішими театральними режисерами. А практику проходив у Театрі Франка, в Сергія Володимировича Данченка. Я вважаю його своїм вчителем і щасливий з того, що в одному інтерв’ю він назвав мене учнем, якому міг би довірити свою справу. Практику в Данченка я б описав так: усього багато і це «багато» складається у щось зручне, компактне і гармонійне. Тому що він, перш за все, був режисером–філософом. Сергій Володимирович — людина надзвичайної освіченості, яка ніколи цього не показувала і не робила з цього якогось власного привілею...»

Окрім цих двох ювілеїв, варто згадати про ще одну круглу дату:105–річчя будинку, в якому працює «Сузір’я», що є пам’яткою архітектури і колись належав відомому українському поміщику та театралу–меценату Леоніду Родзянку. «Коли ми починали театр–студію «Сузір’я», то це приміщення передивилися п’ять керівників мистецьких колективів, — згадує Кужельний. — І всі сказали: «У цьому сараї нічого не буде»...». Мабуть, тепер вони всі картають себе за таку недалекоглядність.

Ювілярів вітали як високі чиновники, так і колеги з театрального цеху. «У країнах колишнього соціалістичного табору я бачив театри, що існували без трупи, — пригадує історію створення «Сузір’я» один із його засновників, народний артист України Микола Рушковський. — І мені захотілося створити і в нас щось схоже, де актори і режисери збиралися б і ставили те, що вони хочуть. Моя мрія здійснилася. А першою виставою нашого «Сузір’я», нагадаю, був «Сад божественних пісень», в якому грали Богдан та Остап Ступки».

За цей час на сцену «Сузір’я» виходили сотні акторів, що представляють більшість столичних театрів. Так лише з Театру драми і комедії на Лівому березі таких знайшлося аж сімнадцять. Організувавшись в академічний хор під управлінням Льва Сомова, лівобережці виконали ораторію «Щастя» і подарували Олексію Кужельному вітрильник, прокоментувавши це так: «Ми з вами вже 25 років в одному човні, і дай Боже разом плисти далі». Ювілярів також вітали художній керівник Молодого театру Андрій Білоус, який визнав, що свої перші і кращі вистави поставив саме в «Сузір’ї», Віктор Гирич з ТЮГу, народна артистка Ада Роговцева, актор Олександр Ігнатуша (подарувавши ящик шампанського, Ігнатуша, подзенькуючи, зауважив, що тепер у Олексія Павловича буде новий екземпляр у колекції — як відомо, Кужельний збирає дзвіночки і дзвіночком щовечора запрошує глядачів на виставу), ректор Університету імені Карпенка–Карого Олексій Безгін, він учився разом iз Кужельним і навіть разом iз ним вступав у партію, актор Сергій Озіряний, який iз нагоди свята переписав Лєрмонтова («Наш Леша самых честных правил/ Когда искусством занемог / Тогда «Сузирья» он возглавил / И лучше выдумать не мог»)...

ДО РЕЧІ

У виставах першого в Україні ангажементного театру за 25 років зіграли 236 найкращих акторів столичних театрів — народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Вистави «Сузір’я» були неодноразово представлені на Міжнародних фестивалях: у Індії, Латвії, Македонії, Німеччині, Польщі, Чехії, Румунії, Росії, Словаччині, Сербії, Молдові, Угорщині, Австрії, Голландії, Йорданії, Єгипті, США, Італії, Югославії, Греції, Австрії. На фестивалях: «Відлуння», Херсонеські ігри», «Біла Вежа», «Золотий Лев», «Тернопільські театральні вечори», «Мельпомена Таврії», «Кримський Ковчег». «Сузір’я» — лауреат багатьох театральних фестивалів, володар численних премій та дипломів.

Художній керівник театру Олексій Кужельний уперше в Україні поставив саме на сцені «Сузір’я» вистави за п’єсами президентів Угорщини Арпада Гьонца «Угорська Медея» та Чехії Вацлава Гавела «Аудієнція».

За 25 років існування театру було поставлено 103 вистави. Серед яких окремим напрямом діяльності «Сузір’я» є відродження української класики. Особливе місце посідають вистави за творами корифеїв української літератури: Т. Шевченка «Здавалося б одне лиш слово», Г. Сковороди «Сад божественних пісень», Лесі Українки «Зачароване коло», О. Олеся «На свій шлях» (реж. О. Кужельний), І. Франка «Сойчине крило» (реж. А. Приходько) та І. Франка «Украдене щастя» (реж. А. Білоус), В. Винниченка «Момент кохання» (реж. Т. Жирко)...