Торік, коментуючи від’їзд до Росії свого сина, багаторічного лідера національної збірної зі спортивної гімнастики Миколи Куксенкова, головний тренер команди Юлій Куксенков в інтерв’ю «УМ» казав, що він будуватиме новий колектив навколо молодих багатоборців, які швидко прогресують, — Олега Верняєва та Олега Степка, а в окремих дисциплінах покладатиметься на Ігоря Радивілова, чиї козирі — опорний стрибок та кільця. Тренер сказав — тренер зробив. На індивідуальному чемпіонаті Європи, який позавчора завершився в Москві, збірна України «втрати бійця» не помітила. У порівнянні з попереднім єврофорумом, де, нагадаємо, саме Куксенков–молодший виграв для України одну–єдину медаль, наші гімнасти здобули втричі більше нагород. І «вистрілили» саме ті, на кого зробив ставку Куксенков–старший.

Україна вкотре довела силу свого боксу. Хоча цього разу довести вищість над суперником було непросто. У півфіналі Всесвітньої серії боксу команді «Українські отамани», дебютанту цього турніру, протистояв чинний чемпіон — «Дольче Габбана Італія тандер», або ж «Італійський грім». На виїзді українці зазнали поразки з рахунком 1:4, тож у Києві слід було вигравати п’ять боїв. І хлопці не підвели.

У Національній баскетбольній асоціації часто проводять конкурс для вболівальників: «закинь м’яч із центру майданчика — отримай мільйон». Попри те, що баскетбол — це не футбол, далеко не кожному навіть професіональному футболістові за життя вдається хоч раз вразити ворота суперника ударом із самого центру поля. «Пеле звідти не забив, а ти забив і потрапив в історію», — так відреагував наставник «Металіста» Мирон Маркевич на шедевр свого підопічного Шав’єра у матчі проти «Чорноморця».

Висновки щодо кризових явищ у таборі «Ред буллу», які чимало експертів зробили після невдалого для «биків» китайського Гран–прі, виявилися передчасними.

Адже слідом за четвертим місцем у Шанхаї лідер австрійської команди Себастьян Феттель виграв гонку на автодромі «Сахір» у Бахрейні. Ту саму, яку через масові заворушення двічі переносили, але так і не змогли провести в позаминулому сезоні.

Іще рік тому, коли у чверть­фіналі Кубка Федерації українські тенісистки на рівних грали з лідерками Світової групи — італійками, мало що віщувало про виліт команди Ігоря Дерновського з елітної обойми жіночих збірних світу. Однак після поразок збірним США (на чолі з неперевершеною Сереною Уїльямс) та Іспанії (з її капітаном, легендарною Кончітою Мартінес) «синьо–жовті» опинилися в «тамбурі» Світової групи, нижче якого — так звані регіональні зони. Аби залишитися в пулі найсильніших, нехай і в другій групі, команда Дерновського мала вдома в рамках раунду «плей–оф» II Світової групи перемогти канадійок.

Щиро кажучи, далеко не всі любителі хокею України вірили, що наша збірна ось так відразу повернеться в другий дивізіон. Адже, треба визнати, українські клуби — в занепаді. Гравці «Беркута» сиділи і без грошей, і без роботи після зняття їхньої команди з чемпіонату. Про фінансову рахубу «Сокола» зайве й згадувати. А в «Донбасі» не настільки багато вправних українців, щоб тягнути національну збірну. Але виявилося, на цьому рівні можна перемагати і з такими силами.