Міцний горішок

      Американцям значно легше було повалити пам'ятники Хусейну в Багдаді, аніж зламати живого Саддама, який недавно постав перед судом. Уже перше засідання показало світові дивні метаморфози: пригнічений на той час, коли американські вояки впіймали його в Кіркуку, зарослого патлами, напівобідраного, апатичного, майже божевільного, диктатор під'їв і оклигав у американському «СІЗО» — й постав перед іракцями впевненим, переконливим, сильним. Оглядачі провідних світових газет одностайно констатували: замість розчавленого підсудного світ побачив не менш сильного, ніж у часи свого абсолютизму, колишнього диктатора. Можливо, це остання маска Хусейна?

      Екс-диктатору загрожує смертна кара. Але за якими законами його судитимуть? За тими, що діяли в часи його правління? Адже нова влада ще не встигла розробити нового законодавства!  І це справді буде величезний  історичний, доленосний для «халіфа» курйоз, коли Саддам Хусейн потрапить у лабети вигаданого його епохою правосуддя.

      Судовий процес не обіцяє бути аж надто тривалим, принаймні виходячи з того, скільки впливових політичних чинників зацікавлені в його швидкості. Насамперед зацікавлений у ефектному процесі Вашингтон. США пропонують перенести наступне судове засідання з 25 січня 2005 року на нинішній жовтень: зрозуміло, в Америці гуркотітиме виборча кампанія, і Джордж Буш матиме змогу розіграти суд над ворогом демократії №1 як одну зі своїх козирних карт. Нинішній президент США, який прагне стати і наступним президентом, заявив минулого тижня, як передає Бі-Бі-Сі, що потрібна ще одна 4-річна каденція, аби «завершит всі справи» в Афганістані та Іраку. (Напевно, це виглядає так само цинічно, якби, скажімо, Леонід Кучма попросив в українського народу ще одного президентського терміну — щоб «завершии всі справи» у «справі Гонгадзе»).

      Не менш за Сполучені Штати зацікавлені в тому, аби хутенько посадити чи — ще зручніше для них — знищити колишнього правителя, нові іракські власті. Як відомо, Ірак, як і багато держав Сходу, є країною кланів. А отже, клани, що прийшли до влади після Саддама, мають що приховувати і за що боротися в своїй оновленій завдяки американському духу Вітчизні. Не слід забувати і того, що більшість з нинішніх можновладців (або їхні родини) постраждала від репресій чи утисків Хусейнового режиму, і помста — це та страва, яку краще подавати холодною: вони хочуть нею перегодувати Саддама.

      Ще один фактор, з огляду на який всі протиборці Хусейна хотіли б швидко розправитися з екс-диктатором, — просаддамівське підпілля. Воно, звісно, не зникне зі знищенням свого кумира, але сили бойовиків і моральний дух можуть суттєво впасти, якщо Саддам зазнає судового фіаско. До речі, як пише журнал «Кореспондент», у Хусейна — 30 адвокатів. Серед них — провідні спеціалісти з Йорданії, Франції, Бельгії, США і, зокрема, що цікаво — донька Муаммара Каддафі Аіша. Всіх захисників найняли дружина та доньки колишнього диктатора. Тепер цей «табун» адвокатів остерігається приїздити в Багдад. Насамперед вони бояться помсти з боку тих, кого раніше пригноблював Хусейн. «Якщо адвокати дістануться Багдада, то будуть роздерті на шматки», — цитує вищезгадане видання міністра юстиції Іраку Маліка Дохана аль-Хасана. Не виключено, що подібна заява була зроблена, аби перестрахати захисників Саддама. Та в будь-якому разі, вона свідчить щонайменше про те, що нова влада країни зовсім не збирається сприяти захисникам свого колишнього ворога. Від іракців годі очікувати демократичної шляхетності.

      Список звинувачень диктатора дуже довгий, навіть найсерйозніші складають аж 66 пунктів. Перше і головне: Саддам Хусейн — диктатор. Він винен за визначенням. За цим читається насамперед «участь у злочинах проти людяності та проти іракського народу» за весь період правління, тобто з 30 липня 1968 року по 1 травня 2003-го. Саддама звинувачено у масових репресіях, а також геноциді курдів Іраку та шиїтської релігійної меншини.

      Окрема стаття звинувачень — так би мовити, міжнародна. Саддама звинувачують у розв'язуванні війни проти Кувейту, Ірану та навіть в обстрілі Ізраїлю. Під час першої війни у Перській затоці іракці випустили 39 ракет по території Ізраїлю, який на той час зберігав нейтралітет. Тепер Тель-Авів вимагає, щоб Саддама було покарано і за ці «шальні патрони».

      Стосовно Ірану, то завдяки американським зусиллям війна Іраку з Іраном не була спочатку занесена до реєстру обвинувачень проти Саддама. І лише за ледь не істеричним наполяганням Тегерану диктатора таки судитимуть і за це. Справа в тім, що у 80-ті роки Ірак був головним союзником Вашингтона в цьому регіоні, і, як припускають оглядачі, пішов війною проти Ірану не без відома і згоди США. Вважається, що Сполучені Штати надавали Багдаду тоді сприяння і в розвідувальній інформації, і в зброєвих технологіях.

      А ось привід, який підштовхнув початок війни США проти Іраку в березні минулого року, так і не стане фігурантом у судовому процесі над Саддамом Хусейном. Ідеться про зброю масового знищення, яку союзники, обривши всю пустелю, так і не могли розшукати. Це, до речі, послужило причиною велетенського скандалу у Великій Британії, що стала одним з перших союзників та співавтором американського вторгнення в Ірак. Спеціальна комісія — так звана комісія лорда Батлера — дійшла висновку, що розвіддані напередодні війни, які було надано уряду Тоні Блера, не містили беззаперечних доказів існування в Саддама зброї масового знищення. Але війна все-таки почалася. Втім це вже інша історія. І навряд чи її можна буде вдало використати на поміч іракському підсудному №1.